Дячок
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 21:06, 30 листопада 2014; Божко Аліна (обговорення • внесок)
Дячок, -чка, м. Дьячокъ. А ти, дячку учений, над школами вибраний, скажи мені, дячку, що то єсть їден? Чуб. V. 1080.
Сучасні словники
===Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) === ДЯЧО́К, чка, чол., розм. Те саме, що дяк 1. Батюшка своїм звичайним голосом проказував молитви, дячок поважно й швидко вичитував з книжок (Степан Васильченко, I, 1959, 203); * У порівняннях. Вийде хлопець, в груди вдарить.. І по писаному шпарить, Мов справжнісінький дячок (Степан Олійник, Вибр., 1959, 272). Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 451.
