Душа
Душа, -ші, ж. 1) Душа. Тіло потішається, як чоловік зап’є, а душа погибає. К. ЧР. 44. Чує щось душа, та мені не каже. Ном. Люблю як душу. Мет. 62. Богу душу віддати. Умереть, отдать Богу душу. За час, за годину милосердному Богу душу оддав. Макс. (1849), 22. З душі. Искренно. Ой чорнявую з душі люблю, на біляву залицяюся. Лавр. Сам душею. Одинъ-одинешенекъ. Ном. № 10680. Лежала собі сама душею. МВ. (О. 1862. І. 81). Чого душа забажає. Чего бы ни захотѣлось, — все. Кв. II. 331. По душі дзвонити. Звонить по мертвомъ. 2) Человѣкъ, душа. Забере з собою приятелів душ тридцять або й сорок, да й іде з ними в Київ бенкетувати. К. ЧР. 84. Йому треба над п’ятьма душми буть ураз, то тепер йому ніколи. Лубен. у. Вони у дві душі робили. Кролев. у. 3) Въ скрипкѣ: душка, подставка внутри, распорка. Здоров, скрипалю! Здоров, чорте! Ну, давай душу! А скрипаль трісь об дуба скрипку, та й дав чортові душу з скрипки. Грин. І. 41. 4) Мѣсто внизу горла спереди. Не застебнулась до шиї, мені й надуло в душу. Рк. Левиц. 5) Опухоль на шеѣ. ЗЮЗО. II. 389. 6) — татарська. Пт. Чайка. Вх. Пч. ІІ. 15. Ум. Душка, душенька, душечка, душенятко, душеняточко, душиця. Кромѣ послѣдняґо слова, употребляются преимущественно какъ ласкательныя имена для любимыхъ, дорогихъ людей. Ой кріп та ромен та петрушечка.... кучерявий Іван, моя душечка. Нп.
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
ДУША́, і, жін.
1. Внутрішній психічний світ людини, з її настроями, переживаннями та почуттями. Чужа душа — темний ліс (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 265); Оксані стало на душі трошки веселіше (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 458); В дитячій душі Франка зродилась вічна вражда проти усякої неволі та тиранства (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 27); // За релігійними уявленнями — безсмертна нематеріальна основа в людині, що становить суть її життя, є джерелом психічних явищ і відрізняє її від тварини. [Маруся:] Тіло вмре, а душа ніколи не вмирає (Панас Мирний, V, 1955, 95); Вони [релігія й ідеалізм] розглядають її [людину] як істоту, що складається з двох відокремлених і прямо протилежних начал: плоті і душі (Наука і життя, 8, 1959, 45); * Образно. У вірша є жива душа і тіло, Своє обличчя, навіть певна стать (Платон Воронько, Тепло.., 1959, 182); * У порівняннях. — Добре тобі казати, як у тебе повна хата дівок, а у мене одна, як душа (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 14).
2. Сукупність рис, якостей, властивих певній особі. Доброї душі дівчина, а от з пантелику збилася та й гине (Панас Мирний, V, 1955, 211); Гончар сильний в повісті «Земля гуде» любовним, поетичним, проникливим зображенням хороших, красивих душею радянських людей (Про багатство літератури, 1959, 184); // Людина як носій тих чи інших рис, якостей. На грудях [мерця] тихо бряжчали мідяні гроші, скинуті добрими душами на перевіз (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 355); Командир Матте.. підійшов до [вбитих] розвідників. Нічого не відбилось на його обличчі. Це була залізна душа (Юрій Яновський, I, 1958, 115); // Почуття, натхнення, енергія. Сей же, як до чого став, — і очей не зведе, і думки ні на що не зверне, — уся душа його в роботі (Марко Вовчок, I, 1955, 275); Скільки душі вклав Тарас у цю справу (Оксана Іваненко, Тарас. шляхи, 1954, 334); // Про людину з прекрасними рисами характеру. — А як дізнається капітан? — запитав Тюрін. — Це ж обман командира!.. — ..Він — душа-чоловік! — заспокоїв Григорій (Євген Кравченко, Квіти.., 1959, 37).
4. перен., чого. Саме основне в чому-небудь, суть чогось; // Центральна фігура чого-небудь. Він сидів між господинею й господарем як сам не свій,.. без того дотепу, який робив його звичайно душею товариства (Іван Франко, VII, 1951, 340); Душею фільму [«Щорс»], сповненого революційного вогню і пристрасті, є український народ, що бореться (Українське радянське кіномистецтво, II, 1959, 136). 5. розм. Заглибина в нижній передній частині шиї. Вирядиться [Маруся] у баєву червону юпку, застебнеться під саму душу, щоб нічогісінько не видно було (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 26); Довге намисто червоніло на довгій шиї, на душі блищав великий срібний дукач (Панас Мирний, III, 1954, 176).
"Словопедія"
ДУША дух, психіка; (жива) людина, особа; (товариства) володар дум, улюбленець; ФР. почуття, надхнення, енергія <н. вкладати душу>; дуся, душка, душенька, душечка, душиця; ДУША-ЧОЛОВІК, спасенна <добряча> душа..
Культурологічний словник
ДУША — нематеріальне, глибоко особистісне начало в людині, її внутрішній світ як унікальне ціле, що залишається відносно рівним собі упродовж усього життя людини. Слово «Д.» вживається для означення сукупності психічних явищ, що характеризують внутрішній, суб'єктивний світ людини, а також основних рис особисті — її життєвих інтересів, переконань, ідеалів, моральних рис, її ставлення до суспільства, до інших людей, до своїх обов'язків і до самої себе. Вищі прояви свідомої психічної діяльності людини, пов'язані з її пізнавальними інтересами, поглядами, переконаннями, моральними, естетичними почуттями, часто називають її духовним життям.
Іноземні словники
ЯНДЕКС словари
перен. (вдохновитель, главное лицо || inspirer) (the) soul, moving spirit,inspiration2 источника душа моя! (обращение || address) — my dear!, my darling!2 душа в пятки ушла — to have one's heart in one's mouth2 у него душа не на месте — he is uneasy / anxious2
Словари и энциклопедии на Академике
ДУША жен. бессмертное духовное существо, одаренное разумом и волею; в общем •знач. человек, с духом ителом; в более тесном: | человек без плоти, бестелесный, по смерти своей; в смыслы же теснейшем: | жизненное существо человека, воображаемое отдельно, от тела и от духа, и в этом смысле говорится, что иу животных есть душа. | Говоря душа, •в•знач. человека, разумеют иногда людей обоего пола, либо только мужеского, душуревизскую, что собственно означает человека податного состояния.
Ілюстрації
|
Медіа
https://www.youtube.com/watch?v= 8PG4kiT5Dik
Цікаві факти
Душа
Цитати відомих людей
Якщо душа хвора, то тяготи вона не винесе. Так що не варто її навантажувати, а краще всіляко підтримати і оберігати. -Овідій
У душі зберігаються всі наші спогади про минуле, живе сьогодення і тихо дрімає майбутнє, про зміст якого ми не навіть не здогадуємося. – Цицерон
У людині душа і тіло повинні бути здорові, адже їхнє благополуччя залежить один від одного безпосередньо. – Ювенал Коли наші роки у розквіті, тіло здорове, а думки цілеспрямовані, то і дух наш найсильніший. - Саллюстій
Душа завжди жива, вона не мертвіє. Всього лише змінює місце свого перебування. – Овідій Коли на дух людський тисне очевидність, він уподібнюється чаші ваг, які опускаються під тиском вантажу. - Цицерон
Думаючи постійно про майбутнє, душа примовляє до себе бути абсолютно нещасною. Так що живіть сьогоденням, панове! – Сенека Ми можемо порівняти душу людини з небом - вміст практично той же самий, але з безліччю бонусів і сюрпризів. - Бальмонт К. Д. Люди схильні до дріб'язковості і постійно ведуть аналітичний відбір між тим, що гідно поваги, а що-любові . Але поважають істинно лише тих, хто може дозволити любити собі все, без винятку і без роздумів, у кого відкрите серце і неосяжно широкий внутрішній політ. - Вовенарг Друзі, ну ніяк ми зараз не можемо падати духом! Не гоже нам! - Цицерон
Більше читайте тут: [1]
Матеріал з Вікіпедії
Душа́ (з грец. ψυχή, лат. anima) — складне поняття з галузей психології, філософії і релігії.