Кичера
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 20:34, 30 листопада 2014; Kimmn (обговорення • внесок)
Ки́чера, -ри, ж. Гора, покрытая лѣсомъ, кромѣ вершины. Желех. Шух. І. 73. Ум. Ки́чірка. Вх. Зн. 25.
Зміст
Сучасні словники
Кичера, кичери — діалектизм південно-західного наріччя української мови, що означає гору, яка вкрита вся лісом, окрім вершини. Нині це слово переважно трапляється як топонім.