Птаство
Птаство, -ва, с. соб. Птицы. Хиже птаство на степу. К. ЧР. 111. Дрібне птаство. Грин. І. 192.
Зміст
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
ПТА́СТВО, а, сер. Збірн. до птах 1. Потечуть Веселі ріки, а озера Кругом гаями поростуть, Веселим птаством оживуть (Тарас Шевченко, II, 1963, 325); Гули бджоли, щебетало птаство (Архип Тесленко, Вибр., 1950, 56); В небі летіли гуси з далекого краю, а ще вище довгими ключами пливли журавлі з журавлицями, а нижче летіли і крутились чорногузи, качки, і багато різного дрібного птаства (Олександр Довженко, I, 1958, 173); Зелений берег і сріблясте дзеркало води усіяно молодим птаством (Хлібороб України, 8, 1963, 12); * Образно. Розлетілось по Вкраїні Безхатнєє птаство, — Затрусилось по будинках Вельможнеє панство (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 308); * У порівняннях. Бій наростав. Як лісове птаство, стрекотіли автоматники (Олесь Гончар, III, 1959, 285).
Додаткові словники
Українсько-російський словник
ПТАСТВО, собир.птицы; (образно) пернатое царство
Ілюстрації
|
|
|
|
|
Відео
Аудіо
Птахи Раз високо в небі я зустрів чужих птахів
Всі вони летіли звідтам де і я хотів
Крилами шуміли, наганяли дикий страх
Потім в воду сіли просто в мене на очах
Приспів:
Я собі захотів політати десь під небом
Двоє гарних крил і мені вже ніц не треба
Я собі захотів подивитися на люди
З висоти птахів я побачив то шо буде
На старих деревах вони мають свої хати
То не є далеко та не можна їх дістати
Вони мають крила і не роблять зла нікому
А як стане зимно то летять собі додому
Приспів
Я собі захотів...
Поезія
Моє далеке сиротливе птаство
До тебе все горнусь,моє далеке птаство,
як ти у холод горнешся до люду.
Не знаю, чи мені ще вдасться
піти весною й восени на луки
та подивитись, як чарівно кружиш
над зеленню, понад Десною й містом,
як ти паруєшся, як ти пируєш
і як ти справджуєш роботу тракториста.
Дивитись здалека, наслухувати гелгіт,
скупати зір у мерехтливих зблисках дня,
навмання під мрійний жабний клекіт
брести крізь сизу прохолоду вечора
і здумати короткочасну повість нашу,
моє далеке сиротливе птаство.
(Іван Потьомкін)
