Листок
Листо́к, -тка, м. Ум. отъ лист. Листок (лат. folium, грец. phýllon) — вегетативний орган вищих рослин, похідне пагону, що виконує функції фотосинтезу, транспірації (випаровування) та газообміну. Розміри листків найчастіше знаходяться в межах 3-10 см, однак є й цікаві винятки. Наприклад, Вікторія амазонська, з родини німфейних, має листки діаметром до 2 м, які можуть витримати вантаж більше 50 кг, а деякі тропічні пальми мають листки довжиною 20-25 м (разом із черешком). Це бічна, зазвичай плоска, зеленого кольору частина пагона. Першими листками насінних рослин є сім'ядолі зародка. Потім завдяки заросткам верхівкової меристеми формуються надземні або підземні листки. Листкова пластинка виконує основні функції листка.Черешоквиконує опірну і провідну функції, регулює положення листкової пластинки відносно напрямку світла. По черешку проходять судинно-волокнисті пучки, які з'єднують стебло з листковою пластинкою. Прилистки також можуть мати різну форму й розміри. Листок — бічний дорсивентральний орган пагона з детермінованим (обмеженим) ростом, пристосований до здійснення фотосинтезу,газообміну, транспірації, а також може виконувати запасальну функцію, слугувати для вегетативного розмноження, навіть бути ловильним апаратом у рослин-хижаків. На одній рослині листки бувають анатомічно та морфологічно відмінними, що доводить їх пластичність. Певні сукупності листків (формації) різняться положенням, будовою та переважаючою функцією. Пластичність листка проявляється у формуванні різних формацій, а також у здатності змінюватися під впливом умов зовнішнього середовища (гетерофілія)
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
ЛИСТОК 1, тка, чол. Те саме, що лист 1 1. Бачу, сидить дитина — бліде-бліде личко.., а як здійме ручку вхопити листок з гіллі над собою, — що то за ручка тонесенька (Марко Вовчок, I, 1955, 386); * У порівняннях. Моє серце забилося, Як од вітру листок (Терень Масенко, Київ, каштани, 1954, 72).
ЛИСТОК 2, тка, чол. 1. Те саме, що лист2. Хоцінський розгорнув листок газети і почав водити очима за стрічками (Нечуй-Левицький, I, 1956, 133); Він шарпко підійшов до столу, згріб копичку вузеньких листків і, розідравши їх, кинув на підлогу (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 267); — Ніколи не думав, щоб це могло забрати стільки ходіння й часу. Ходжу з обхідним листком (Вадим Собко, Срібний корабель, 1961, 201).
