Годованець
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 18:59, 30 липня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Годованець, -нця, м. 1) Воспитанникъ, вскормленникъ. Приняв був до себе якогось троту Петра за годованця. Котл. НП. 355. 2) Крестьянинъ, который завѣщаетъ кому либо свое имущество, за что наслѣдникъ долженъ до смерти кормить и поить завѣщателя. Шух. І. 52. 3) Животное, откармливаемое на убой. Вже всюди вправилась, тільки ще зосталось бур’яну насікти для годованців. Св. Л. 9.
