Юнацтво
Юнацтво, -ва, с. 1) Молодечество, удаль. А добрий юнак, о, добрий! Один хиба Кирило Тур йому в юнацтві рівня. К. ЧР. 117. Покиньте се дурне юнацтво і розійдіться по домах. Котл. Ен. IV. 51. 2) соб. Молодцы, удальцы. Обгорнуло кіш юнацтво. К. МБ. XI. 142.
Зміст
[сховати]Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
ЮНА́ЦТВО, а, сер.
1. Молодий вік; період життя, коли людина буває юною; юність. Юнацтво моє проходило щасливо, і мені здавалося, що ніяких труднощів на моєму життьовому шляху не буде (Юрій Яновський, II, 1954, 17); Тільки очі я закрию, Дні юнацтва я згадаю (Микола Нагнибіда, Слово.., 1954, 72).
2. збірн. Молоді люди обох статей; юнаки. З різних кінців, з різних сторін назліталося юнацтво набиратися розуму, слухати правди-слова... (Панас Мирний, I, 1954, 347).
3. перен. Сміливість, хоробрість, завзяття; молодецтво. — Покиньте ж се дурне юнацтво І розійдіться по домах (Іван Котляревський, I, 1952, 185); — А добрий юнак, о, добрий! Один хіба Кирило Тур йому в юнацтві рівня (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 89).
"Словопедія" Словник синонімів Полюги
ЮНАЦТВО
(молоді люди) молодь, парубоцтво.
"Словопедія" Словник синонімів
ЮНАЦТВО
(вік) юність, молодість, юні дні <літа>, ЗБ. молодь, парубоцтво, юнаки, П. молодецтво, юнь
"Словопедія" Українсько-російський словник
ЮНАЦТВО
1) юношество; (о возрасте - обычно) юность; отрочество
2) молодечество; удаль
Ілюстрації
![]() |
![]() |
![]() |
![]() |
Медіа
Див. також
Джерела та література
Зовнішні посилання
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/{{{підрозділ}}}]]