Киця
Киця́, -ця́ти, с. Маленькій горшечекъ. Желех. Ум. Кициня, киця́тко.
Киця, -ці, ж. 1) Кошка. Пішла киця по водицю, та й упала у криницю. Нп. 2) Родъ дѣтской игры. Ив. 36. Ум. Ки́цька, кицюня, кицюнечка. Як до тебе ходити?. В тебе кицька лиха. Чуб.
Зміст
Сучасні словники
Український тлумачний словник
киця -і, ж., розм. Пестлива назва кішки.
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
КИ́ЦЯ, і, жін., розм. Пестлива назва кішки. Плакала киця на кухні, Аж їй очиці попухли (Іван Франко, XIII, 1954, 256); Киця Мурка на вікні сидить і носик миє (Наталя Забіла, У.. світ, 1960, 6); * У порівняннях. Попенко — ..у рябій жилетці, у полосатих штанях, пригладжений, як киця (Панас Мирний, I, 1954, 339).
Ілюстрації
|
|
|
|
Медіа
Див. також
Плакала киця на кухні, Аж їй очиці попухли. «Чого ж ти, киценько, плачеш? Їсти чи питоньки хочеш?» —
— Киця-мура, Де ти була? — У попа. — Що робила? — Кози пасла. — Що запасла? Кусок масла. Де то масло? Киця з'ïла. Де та киця? В лiс побiгла.
