Киця
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 18:02, 30 листопада 2014; Карпенко Ірина (обговорення • внесок)
Киця́, -ця́ти, с. Маленькій горшечекъ. Желех. Ум. Кициня, киця́тко.
Киця, -ці, ж. 1) Кошка. Пішла киця по водицю, та й упала у криницю. Нп. 2) Родъ дѣтской игры. Ив. 36. Ум. Ки́цька, кицюня, кицюнечка. Як до тебе ходити?. В тебе кицька лиха. Чуб.
Ілюстрації
|
|
|
|
