Годильник
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 18:18, 30 листопада 2014; Анастасія 22 ПО (обговорення • внесок)
Словник Грінченка
Годильник, -ка, м. Стѣнные часы. См. Годинник. Вх. Лем. 404.
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
ГОДИ́ННИК, а, чол. Прилад для вимірювання часу протягом доби. Мабуть, усі ви, діточки, бачили годинник; можна дізнатись, глянувши на нього чи вдень, чи віючі, котра година (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 7); Годинник на руці показував одинадцяту (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 97).
Як годинник — чітко, безперебійно, точно. [Горлов:] У мене все як годинник. Це у вас там обговорюють, засідають, а тут наказ — і умри, а виконай (Олександр Корнійчук, II, 1955, 18).
