Гнівно
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 18:56, 30 липня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Гнівно, нар. 1) Гнѣвно, сердито. Він гнівно тянув на його. 2) Обидно, непріятно. Драг. 223. Може, кому гнівно, добродію, що я кажу? Харьк. Ум. Гнівненько. Та годи, доненько, всім зарівненько, щоб не було гнівненько. Грин. ІІІ. 551.
