Обідити

Обідити. См. Обіжати.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ОБИЖАТИ, аю, аєш, недок., ОБИДИТИ, джу, диш, док., розм., рідко. 1. Те саме, що ображати. Іван.. Коропові викав; взагалі нікого не обижав, але вмів чемними словами заїхати в самі печінки (Лесь Мартович, Тв., 1954, 72); Оксану вже починало гнітити мовчання це. І жаль було подругу: отак обидила її нізащо (Андрій Головко, I, 1957, 114). 2. Те саме, що кривдити. Горенько в світі жити, що всяк обижає (Павло Чубинський, V, 1874, 448); Мати йде на роботу вранці і щоразу наказує: — Дивися ж, Денисе, не обижай Настусю, вона маленька (Олександр Копиленко, Подарунок, 1956, 6); — Не ходи туди, синку, — каже [мати], — на вечорницях збираються самі п'яниці та розбишаки; там тебе обидять, віку тобі збавлять (Олекса Стороженко, I, 1957, 57).

"Словопедія"

ОБИЖАТИ

обижа́ти дієслово недоконаного виду ображати рідко

УКРЛІТ.ORG_Cловник

ОБИЖА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОБИ́ДИТИ, джу, диш, док., розм., рідко, 1. Те саме, що обража́ти. Іван.. Коропові викав; взагалі нікого не обижав, але вмів чемними словами заїхати в самі печінки (Март., Тв., 1954, 72); Оксану вже починало гнітити мовчання це. І жаль було подругу: отак обидила її нізащо (Головко, І, 1957, 114). 2. Те саме, що кри́вдити. Горенько в світі жити, що всяк обижає (Чуб., V, 1874, 448); Мати йде на роботу вранці і щоразу наказує: — Дивися ж, Денисе, не обижай Настусю, вона маленька (Коп., Подарунок, 1956, 6); — Не ходи туди, синку, — каже [мати], — на вечорницях збираються самі п’яниці та розбишаки; там тебе обидять, віку тобі збавлять (Стор., І, 1957, 57).

Іноземні словники

українська-англійська Словник

Ображати Переклад на англійську: offend

ЯНДЕКС словари

бідити Существительное 1. диал. бедствовать

Ілюстрації