Чарівниця

Чарівниця, -ці, ж. Волшебница, колдунья, очаровательница. Живе на острові цариця Цирцея, люта чарівниця. Котл. Ен. IV. 9. Коли місяць в серп, то чарівниці ідуть на гряниці. Ном. № 237. Ум. Чарівни́чка, чарівниченька. Дівчинонькочарівничко, сподобалось мені твоє личко. Чуб. V. 351. Ти, дівчиночарівниченько, очарувалась моє личенько. Чуб. V. 75.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

Ілюстрації

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ЧАРІВНИ́ЦЯ, і, жін.

1. заст. Жіночий рід до чарівник 1. Прочула [Хима], що живе стара чарівниця в тому бору. Знадобилась вона тепер бідолашній Химі (Марко Вовчок, І, 1955, 52); — Переходь, кажу, переходь дорогу! ноги тобі покорчить, бо я йду з святим образом під пахвою: не заподієш мені лиха, чарівнице! (Нечуй-Левицький, II, 1956, 22); Я вже зроду такий удався, що ніколи не вірив ні в.. відьми, ні в чарівниці, ні в опирі (Лесь Мартович, Тв., 1954, 48); Живе на острові цариця Цирцея, люта чарівниця І дуже злая до людей; Які лиш не остережуться, А їй на острів попадуться, Тих переверне на звірей [звірів] (Іван Котляревський, I, 1952, 159); * Образно. [Поет:] Ой, музо-чарівнице, ти, вірна помічнице, прилинь до мене з неба! (Леся Українка, I, 1951, 298); * У порівняннях. І нічка тихая, мов чарівниця тая, Прибралася у зорі золоті (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 85).

2. нар.-поет. Уживається як прикладка на означення чого-небудь незвичайного, захоплюючого. О, чарівнице-природо! Нащо ти мене вабиш своїм чаром? (Панас Мирний, IV, 1955, 316); Чого квилите так жалібно у скрипки-чарівниці? (Іван Франко, II, 1950, 74); Там чи тут я буду вільний, — Маю думи-чарівниці, Що для них нема на світі Ні застави, ні границі (Леся Українка, I, 1951, 385); За вікном готелю чарівниця-зима запушила все білим снігом (Антон Хижняк, Тамара, 1959, 280); Миготить, міниться небо у задивилась ніч-чарівниця в тихі плеса Сріблянки (Іван Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 75).

"Словопедія"

Словник синонімів Полюги

ЧАРІВНИЦЯ

(та, що займається чарами) чародійка, химородниця, відьма, баба-яга, чаклунка.

Орфографічний словник української мови

чарівни́ця іменник жіночого роду, істота

Словник синонімів

ЧАРІВНИЦЯ

чародійниця, чаклунка, відьма, з. химородниця, (добра) фея, (зла) баба-яга, П. (- блискучу жінку) богиня, королева, п! КРАСУНЯ

Українсько-російський словник

ЧАРІВНИЦЯ

1) волшебница, колдунья, чародейка 2) чародейка, разг. очаровательница; прелестница

УКРЛІТ.ORG_Cловник

Чарівниця перен., розм. Надзвичайної вроди дівчина, жінка. Мав я шаблю і рушницю Ще й дівчину-чарівницю (Щог., Поезії, 1958, 62); Подих мені перехопило. Адже як-не-як я мав зараз познайомитися з чарівницею, яка навік полонила серце мого приятеля (Збан., Любов, 1957, 291); Він терпляче сподівався зустріти свою єдину чарівницю, отож і не квапився запросто підходити до інших дівчат (Стельмах, І, 1962, 123); // Пестливе звертання до коханої дівчини або дружини. — Се ти, єдиная моя? Се ти, моя царице? З-за моря приплила сюди, кохана чарівнице? (Л. Укр., І, 1951, 412); [Конон:] Ах ти ж, чарівнице, замороко моя, щебетухо (Обійма її і цілує) (Кроп., II, 1958, 503); — Та добре, добре, моя чарівнице,— усміхнувся Олекса, рукою пригортаючи дружину, вдячний, що ця бліда і слабенька зараз жіночка принесла в його оселю стільки світла і радості (Кочура, Зол. грамота, 1960, 337).

Іноземні словники

українська-англійська Словник

Чарівниця-Fairy

ЯНДЕКС словари

чарівниця Существительное

волшебница, колдунья (злая); чародейка

чародейка; очаровательница; прелестница

Словари и энциклопедии на Академике

чарівниця ТолкованиеПеревод чарівниця -і, ж. 1) заст. Жін. до чарівник 1). 2) нар.-поет. Уживається як прикладка на означення чого-небудь незвичайного, захоплюючого. 3) перен., розм. Надзвичайної вроди дівчина, жінка. || Пестливе звертання до коханої дівчини або дружини.

Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.