Характер

Характер, -ру, м. Характеръ. Глибоко твердий характер. Левиц. І. 232.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ХАРА́КТЕР, у, чол.
1. Сукупність стійких психічних властивостей людини, її особистих рис, що виявляються в поведінці й діяльності; вдача. Під характером розуміють психічну індивідуальність людини з усією її своєрідністю, що проявляється в ставленні людини до навколишнього середовища і до самої себе (Знання та праця, 7, 1967, 18); Ватя починала йому подобатись, але Леонід Семенович був син практичного батька і, невважаючи на свій жартовливий [жартівливий] характер, думав про придане (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 85); Мій хазяїн був одружений з яванкою, і від їхнього шлюбу народилася дівчина, що мала характер батька і красу матері (Юрій Яновський, II, 1958, 152);
// із сл. добрий, м'який, поганий, важкий, крутий і т. ін. Загальна позитивна або негативна оцінка індивідуальних особливостей людини. — О! Моя Варвара золота жінка.. — Добрий характер має, — додав пан Валер'ян (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 169); Роман — людина ніжної і сумирної вдачі.. При його м'якому характерові іншим, зубатішим, здається, легко було б його заштовхати, перетворити в попихача, проте насміхатися з нього, скривдити його ніхто не наважується (Олесь Гончар, III, 1959, 55); — Щоправда, характер поганий. Але ж, батеньку мій, усім не догодиш! (Олександр Довженко, I, 1958, 441); [Енн:] Ні, це нечувано. Люба моя, у вас дуже важкий характер (Вадим Собко, П'єси, 1958, 83); Ніна Володимирівна була веселою блондинкою, з сірими очима й досить крутим характером (Микола Трублаїні, Глиб. шлях, 1948, 115); Ежен побачив, що з таким упертим характером годі що врадити без довгої боротьби, а до того він не мав тепер ні сили, ні охоти (Іван Франко, І, 1955, 343);
// Характерна риса поведінки тварини. Вовчиця була характеру доброго, — вона так і залишилася хлоп'ятам за мамку (Остап Вишня, I, 1956, 454).
♦ Переламувати (переламати) характер див. переламувати; Рівний (сталий) характер — вдача, що відзначається витриманістю, врівноваженістю тощо. Всі вони [гості] мали велику шанобу до пана Адама за його рівний характер, солідність і гуманізм (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 253); Мати з більш сталим характером, з складною, тонкою і глибокою душевною організацією, добра, незвичайно любляча, здатна на самопожертву, особливо для мене, якого дуже любить (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 286); У моєму (у твоєму, у нашому, не в моєму, не в твоєму, не в нашому) характері — (перев. у сполуч. з абстрактними ім. або з інфін.) уживається при вказівці на притаманність кому-небудь або відсутність у когось певних звичок. Не обіцяю Вам, люба пані, «гримати» на Вас, бо раз, що не буде за що (так я думаю), а друге, — гримання не в моїм характері (Леся Українка, V, 1956, 268); — Хіба в моєму характері спізнюватись? (Олесь Донченко, V, 1957, 223); Чоловічий (жіночий) характер — уживається при підкресленні яскраво виражених норм поведінки, властивих особі певної статі (чоловікові або жінці).
2. з означ. Людина як носій певної сукупності стійких психічних властивостей. Тут уже не було хвилювання легковажних. Хвилювались характери важкі, міцні (Олександр Довженко, I, 1958, 237).
3. Твердість, сила волі, наполегливість у досягненні чого-небудь. — Так. Панове, обережно. Запевняю вас! Можливо, нам доведеться ще перед ним шапку скидати... Характер, — так! Але я теж не дурень (Олександр Довженко, I, 1958, 448).
♦ Витримувати (витримати) характер див. витримувати; З характером хто — хто-небудь виявляє витримку, принциповість, стійкість у чому-небудь. Галя була дівчиною з характером, роботящою, старанною, до педантизму акуратною, але в школі зірок з неба не здіймала (Василь Козаченко, Блискавка, 1962, 43); Бабуся була з характером. Вона кинула віник.. і процідила: — Як собі знаєте.. Але це непорядки (Євген Кравченко, Квіти.., 1959, 57); Тихий та лагідний був уповноважений ЦК, але, здається, з характером... (Юрій Смолич, Світанок.., 1953, 85); Показувати (показати) характер — виявляти впертість, стійкість у чому-небудь. Викликали його один раз на допит — мовчить, викликали другий — знову мовчить, показує характер (Микола Ю. Тарновський, День.., 1963, 368).
4. чого, який. Сукупність визначальних властивостей, ознак якого-небудь предмета, фізичного або психічного явища, його типові риси. Характер берегів Чорного моря різноманітний, але в основному вони зводяться до двох типів: низьких, рівних і гористих з крутим профілем (Колгоспне село, 10.VII 1956, 3); Командир полку послав кінну розвідку далеко ліворуч і праворуч від дороги, щоб з'ясувати там характер ворожої оборони і вогневу систему (Олесь Гончар, III, 1959, 95); Цей міф [про Прометея] у Шевченка набрав цілковито свого, шевченківського характеру, він був великому поетові засобом висловити своє революційне ставлення до тогочасної дійсності (Максим Рильський, Веч. розмови, 1964, 34); З заводом, з його цехами він повинен ознайомитися насамперед: адже саме там визначається зміст, характер, напрямок роботи заводських лабораторій (Юрій Шовкопляс, Інженери, 1956, 16); Несподівана згадка про короля Левине Серце, герцога австрійського та його підземелля одначе визначила весь характер майбутньої дружби між Юрою і Сьомкою (Юрій Смолич, II, 1958, 50); Безсуфіксні іменники від прикметників в українській мові трапляються рідко і бувають переважно книжного характеру (Курс сучасної української літературної мови, I, 1951, 367); Досягнення сучасної фізики цілком довели об'єктивний характер науки, пізнаванність процесів природи, здатність науки проникати в найглибші її таємниці (Рентгенографія металів, 1959, 5).
Народний характер — характер, що відображає типові риси представника з народу. Народний характер в його головних рисах — найістотніша і найпрогресивніша складова частина «загальнонаціонального» характеру (Про багатство літератури, 1959, 266); Національний характер — характер, що відображає своєрідність психічного складу представника певної нації. Національний характер відображає в собі своєрідність психічного складу, властиву всій нації і, значить, спільну в тій чи іншій мірі для всіх її класів (Про багатство літератури, 1959, 266).
5. У літературі, сценічному мистецтві — художній образ, в якому втілені типові риси якої-небудь групи людей; тип. Високо оцінюючи реалістичний метод Шекспіра, О. Пушкін вимагає від російських драматичних письменників всебічного, шекспірівського змалювання характерів (Про мистецтво театру, 1954, 5); Наша культура, мистецтво, література і, зокрема, поезія.., увійшла корінням глибоко в людське буття, повнокровними ідеями і характерами збагатила світову культуру (Андрій Малишко, Думки.., 1959, 3);
// Типові узагальнені риси, які становлять художній образ. Ідейний задум сценарію можна розкрити головним чином через характери його героїв (Мистецтво кіно, 1955, 36);
// У скульптурі, живопису — головні, типові риси твору, їх виразність, викінченість.
Комедія характерів див. комедія; Типовий характер — художній образ, в індивідуальних рисах якого узагальнено найхарактерніші риси людей певного соціального середовища, покоління тощо. Типовим характером в художньому творі називають образ людини з яскраво вираженими індивідуальними рисами, властивими людям певного соціального середовища (Українська література, 9 клас, 1957, 134). 6. перев. у мн., мат. Функції, які застосовуються в теорії чисел і теорії груп. Теорія характерів.

"Словопедія"

ХАРАКТЕР
характер; ч.
(гр., ознака, риса, особливість)
1. Сукупність стійких психічних властивостей людини, її особистих рис, що виявляється й поведінці й діяльності.
2. Сукупність визначальних властивостей, ознак якого-небудь предмета чи явища, його типові риси.
3. Людина як носій певної сукупності стійких психічних властивостей.
4. Твердість, сила волі, наполегливість у досягненні чогось.
5. У літературі, сценічному мистецтві - художній образ, в якому втілено типові риси певної групи людей; тип.

"Словопедія" Фразеологічний словник української мови

ХАРАКТЕР

витри́мувати / ви́тримати хара́ктер. Виявляти стійкість, не відступати від власної думки. Карпо Власович аж сопів, так хотів щось сказати, але витримував характер до кінця (В. Кучер); Всі замовкають. Ігор, відчуваючи підступ, хоче витримати характер (І. Багмут); А що, коли вона мала рацію і треба було спробувати запустити ще одну ракету? Ні, він правильно зробив, коли витримав характер до кінця і не погодився (В. Собко).

з хара́ктером. Який нічим не поступається, виявляючи свою наполегливість, рішучість, стійкість або гонор чи примхи. Бабуся була з характером. Вона кинула віник… і процідила: — Як собі знаєте… Але це непорядки (Є. Кравченко); — Я написала вам обурливого листа.— Дуже обурливого? — Дуже. Я така — з характером (М. Слабошпицький); Город — це гуртожиток для безлічі рослин. Тут хрестоцвіті, зонтичні, пасльонові, гарбузові… Але чи всі вони живуть у злагоді? Є ж рослини з характером. Самі цвітуть, красуються, а сусідам жити не дають (З газети).

не схо́дитися хара́ктерами. Не підходити один одному, не бути схожим в чому-небудь, не мати, не виявляти однакових поглядів на щось. Відчуження… Багато причин викликають його. Буває, не сходяться характерами, виявляються різні точки зору на подружнє життя (З газети).

перела́мувати / перелама́ти хара́ктер чий, кого. Примушувати кого-небудь стати іншим, змінити звички, вдачу. Єдиного комісара він терпів біля себе — Данила. І цьому доводилось день по дню переламувати Шведів характер, щодня наражатися на опір командира (Ю. Яновський).

пока́зувати / показа́ти хара́ктер. Виявляти впертість, стійкість і т. ін. у чому-небудь. — Тимофію! — начальницьким голосом гукнув старшина. — Ти перед людьми свого характеру не показуй! Іди проспись! (Ю. Смолич); Та .. злагода, що жила колись у дідовій оселі, далеко відійшла від спадкоємців. Найбільше показувала характер братова (М. Стельмах); Викликали його один раз на допит — мовчить, викликали другий — знову мовчить, показує характер (М. Ю. Тарновський).

у хара́ктері чиєму, циїм. Кому-небудь властиве, притаманне щось. Не обіцяю Вам, люба пані, “гримати” на Вас, бо раз, що не буде за що (так я думаю), а друге, — гримання не в моїм характері (Леся Українка); Хіба в моєму характері спізнюватись? (О. Донченко).

"Словопедія" Словник іншомовних слів Мельничука

ХАРАКТЕР
(грец. χαρακτήρ – ознака, риса, особливість)
1. Сукупність стійких психічних властивостей людини, що формуються в процесі її виховання, навчання, праці, громадської діяльності; вдача.
2. Твердість, сила волі, наполегливість у досягненні мети.
3. В літературі та мистецтві – художній образ, що узагальнює типові риси певної групи людей.

Ілюстрації

Див. також

Визначення характеру людини по ходьбі

Психологи запевняють, що кожен з нас, у різний період часу може демонструвати два види ходьби — обов'язкову й довільну (справжню). Обов'язкова хода — це те, як ми ходимо, бажаючи когось вразити. А от по довільній ходьбі можна дуже багато чого дізнатися про людину, що цікавить вас.

Подивіться як людина рухається — наскільки плавні її рухи (або ж, навпаки, сковані й судорожні), наскільки її хода є цілеспрямованою.

Дуже багато про людину, яка йде, розкаже її погляд. Є думка, що екстраверти (психологічний тип особистості, орієнтований більше на спілкування) під час руху дивляться вперед і по сторонах ( тобто на вітрини, на дорогу, по якій ідуть, на людей, що зустрічаються по шляху).

Інтроверти (тип особистості, орієнтований на власний внутрішній світ, власні переживання) часто опускають голову, дивляться тільки собі під ноги, не зауважуючи ні людей, що йдуть назустріч, ні об'єктів, ні перешкод вдалині.

Невпевнена в собі і обережна людина наступає зразу на всю ступню.

Якщо людина крокує «з п'яти», то, швидше за все, вона є рішучою, серйозною та категоричною особистістю. Людина, що наступає з носка, або з зовнішньої сторони ноги, має урівноважений характер, і дуже приємна в спілкуванні.

Є думка, що люди, які страждають «клишоногістю» трохи егоїстичні й жадібні (однак, це твердження може бути вірним, якщо клишоногість не викликана хворобами).

Люди, які звикли завжди добиватися свого, мають ходу стрімку й швидку. Статечна й масивна хода видає особистість, яка займає високий пост, але звичайно така “походка” властива людям солідного віку.

Млява, та безцільна хода, при якій людина так як би волочить ноги, може свідчити, що в неї, на даний час у житті присутні невирішені проблеми, тривоги. Коли людина ходить швидко й при цьому розмахує руками, каже про те, що вона має чітку мету, яку готова негайно реалізувати. Люди, які при ходьбі тримають руки в кишенях — потайливі, схильні подавляти інших.
Хода «у підскок» видає бажання добитися переваги над другими.

Багато чого, про характер, може розповісти ширина кроків: широкі кроки видають цілеспрямованість, та невимушеність людини; короткі — ощадливість, обережність і стриманість.

Якщо ж вам необхідно впевнитися у ваших висновках на 100 відсотків, то просто розглянете уважніше взуття людини, що цікавить вас (якщо, звичайно, є така можливість). Є методика, яку розробили швейцарські психологи, називається вона скарпологія. Згідно з нею потертість підошви дуже красномовно може розповісти про характер власника. Наприклад, якщо каблук взуття стертий із зовнішнього краю, а сама підошва на носку, то її власникові не властиві амбіції, він забудькуватий, необов'язковий і схильний до частої зміни інтересів. Якщо підошва стерта посередині, а каблук із внутрішнього краю — це каже, що людина працьовита, може піддаватися чужому впливу, вміє йти на компроміс.

Якщо підошва дуже сильно стерта під великим пальцем, у хазяїна такого взуття дуже твердий і рішучий характер. Підошва взуття людей енергійних і діяльних стерта рівномірно.

Зовнішні посилання

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/{{{підрозділ}}}]]