Півень

Пі́вень, -вня, м. 1) Пѣтухъ. Усі кури на сідалі, півень на порозі. Мет. 16. Въ селѣ время ночью, опредѣляется по пѣнію пѣтуховъ: перші півні приблизительно въ десять часовъ вечера, другі — въ двѣнадцать, треті — въ два часа ночи. О півнях. На разсвѣтѣ. 2) — ди́кий = Тетерюк. Вх. Пч. II. 15. 3) — морський. Сказочное животное въ морѣ съ рыбьей чешуей. Драг. 6. Ум. Півник, півничок.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

Ілюстрації

Медіа

Див. також

Джерела та література

Зовнішні посилання

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/{{{підрозділ}}}]]

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) 1. Свійський птах з червоним гребенем на голові, пишним хвостом і шпорами на ногах; самець курки. Ходила квочка з курчатами, кури, і між ними, гордо задравши голову й виблискуючи на сонці своїм червоним гребенем, півень (Панас Мирний, I, 1954, 50); В той вечір Санька приймала гостя з особливою пошаною: заставила Сергія зарізати півня і цілий вечір пекла, варила і смажила (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 157); * У порівняннях. Вони [Раду і Маріуца] налітали одно на одного, билися грудьми, як роз'юшепі півні (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 374); Юрко ходив гордо по хаті, мов півень по траві (Петро Козланюк, Пов. і опов., 1949, 32); // Флюгер, прикраса і т. ін. у вигляді такого птаха. Зверху криші по ріжках шпилі, а наверху комина вертиться по вітру залізний півень (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 12); // Самець деяких інших птахів ряду курячих.

До других (третіх) півнів — до пізнього часу, коли вдруге (втретє) співають півні. Яремченко заночував у Біляєва. Говорили довго, геть-геть запівніч, до других півнів (Дмитро Бедзик, Дніпро.., 1951, 13); — На добраніч, — сказав учитель і пішов до дверей. — Та не засиджуйтесь до третіх півнів. Завтра на роботу (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 347); До (перших) півнів — до першого співу півнів уночі; до півночі. Перший раз засиділись хлопці до півнів (Степан Васильченко, Вибр., 1954, 111); Докія прокидається до перших півнів (Михайло Стельмах, II, 1962, 393); Іти (ходити, виступати і т. ін.) півнем — рухатися, набравши хороброго, бадьорого, іноді зверхнього вигляду. Зовні Микола Васильович весь помолодів, ходив півнем у «піджачку наопашки» (Микола Рудь, Гомін.., 1959, 82); Перші (другі, треті) півні (співають, проспівали) — перший (другий, третій) нічний спів півнів, що відповідає певному часові доби. Півні заспівали по селі. — Та вже пізненько! — промовили обоє разом. — Се вже перші півні співають (Марко Вовчок, I, 1955, 150); Поснули пізно, коли по всій Троянівці співали перші півні (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 170); Розходитись стали мужики уже перед світом — проспівали другі півні (Андрій Головко, II, 1957, 230); Ще треті півні не співали. Ніхто ніде не гомонів, Сичі в гаю перекликались, Та ясен раз у раз скрипів (Тарас Шевченко, I, 1951, 3); Півень убрід переходить (переходив) — про дуже мілку, змілілу водну перепону (річку, струмок і т. ін.). Там, куди раніше можна було загнати цілий табун коней, тепер у липневу спеку півень переходив убрід (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 127); Пускати (пустити, ловити, зловити) півня — видавати пискливий звук, зриваючи голос під час співу або мовлення. Як переживав [Келембет] боляче, коли вони не так вели, коли фальшива нота вислизала з їхньої горлянки, коли співак «пускав півня» чи заводив упоперек (Юрій Яновський, II, 1954, 97); Пускати (пустити) [червоного] півня — підпалювати що-небудь, викликати пожежу з метою помсти. — Пан одніме, Чіпко: ..Не одбере він...ні! Хай тільки одбере [діда]... Я йому такого пущу півня!.. — грізно каже Чіпка (Панас Мирний, I, 1949, 158); Після дев'ятсот п'ятого року селяни майже кожного літа після жнив пробували пускати панові червоного півня (Леонід Смілянський, Сад, 1952, 172); Співати (заспівати, запіяти і т. ін.) півнем — наслідувати, удавати спів півня. [Семен:] Щось неначе лежить? ..Що воно таке? (Іван співа півнем). Справді, чи не відьма? (Марко Кропивницький, І, 1958, 92); Була одна чорна курка, така несуща курка, та що! — запіяла півнем, і треба було голову втяти (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 58); Червоний півень — пожежа. Сигналом для захоплення влади має бути червоний півень над панським палацом (Дмитро Бедзик, Ост. вальс, 1959, 53).

2. Пі́вень — самець курки, зовні від неї зазвичай відрізняється великим гребенем і сережками, а також пишним і часто різнокольоровим хвостовим оперенням.

Півень в культурі Півень — символ забіякуватості та крові. У деяких народів досі існують півнячі бої. У східнослов'янській та християнській міфології одна з найважливіших функцій півня як провісника — часова. Його спів визначає межі нічного часу доби, коли діють темні бісівські сили. Своїм співом опівночі півень розганяє нечисть до наступної ночі. Спів третіх півнів — знак рівної відстані від півночі до вранішньої зорі — свідчить про закінчення дії нечистих сил. Слов'яни при будівництві будинку приносили в жертву чорного півня. У китайській традиції півень із золотим пір'ям, що співає тричі на день (на сході сонця, опівдні і на заході), має епітет «небесний» і є носієм чоловічого начала, знаком чоловічої сили «Ян». В Англії до кінця XVIII століття практикувалася кривава забава, яка називалася «кидання в півня» (англ. cock throwing). Вона полягала в тому, що публіка кидала палиці в посадженого в горщик півня до тих пір, поки птиця не померала. Зазвичай це дійство відбувалося в Жирний вівторок (час карнавалу). В деяких випадках птицю прив'язували до колоди. Або тим, хто кидає в неї палиці, зав'язували очі. У Суссексі півня прив'язували до кілочка льоскою завдовжки в п'ять-шість футів, щоб він не міг клюнути тих, хто над ним знущається.