Штурпак
Штурпак, -ка, м. 1) Пень отъ срубленнаго растенія. Ото як би був перекинувся в оцей рів, то геть би похромився на осі штурпаки. Брацл. З грушки (дерева).... лишився тілько старий штурпак. Гн. II. 70. 2) Болванъ, дуракъ. Нате вам п’ятака, прийміте мене штурпака. Ном. № 6435.
Зміст
Сучасні словники
ШТУРПА́К, а, чол., діал.
1. Залишок зрубаної або зламаної рослини; шпичастий пеньок. Невже ці обламані штурпаки були колись садом і цвітом? (Михайло Стельмах, Правда.., 1961, 27); Боровий зашпортнувся за дріт загорожі і впав на кущ з гострими, як списи, гілочками. Впав обличчям. На колючі штурпаки правим оком [1]
2. перен. Дурень, бовдур. Нате вам п'ятака, прийміте мене, штурпака (Номис, 1864, № 6435).[2]
ШТУРПАК
(-а) ч.; жрм; зневажл. Хлопець, чоловік. Чіпа побіг пити на халяву "Агдам" з якимись штурпаками ла вулиці і пропав (М. Мишкало, Майже європеєць).
Від з укр. діял. штурпак - дурень, бовдур.[3]
ШТУРПАК
-а, ч., діал.
1) Залишок зрубаної або зламаної рослини; шпичастий пеньок.
2) перен. Дурень, бовдур. [4]