Лампада

Лампада, -ди, ж. Лампада. Перед Пречистою горить лампада уночі. Шевч. 555. Ум. Лампадка. Стор. Оп. II. 110. Лампада — світильник, що використовується в християнському богослужінні. Перші лампади використовувалися християнами для освітлення темних печер, в яких вони, побоюючись переслідування, здійснювали богослужіння. Надалі лампади стали важливою деталлю святкового і багатого оздоблення християнського храму. Прообразом для християнської лампади послужила поширена в античному світі звичайна масляна лампа, що використовувалась не тільки в побуті, але і в релігійних цілях, що в кінцевому рахунку і перейняли християни. У широкому сенсі «лампада» — це наповнений олією світильник, запалюваний перед іконами або нагорі великих стаціонарних свічників. Символічне значення лампади — вічний вогонь віри в Христа, що розганяє темряву зла і зневіри. У вузькому сенсі — лампада це великий переносний свічник, що виноситься дияконом або священиком під час малого і великого входів літургії, а також використовуваний при архієрейської служби. У православних богослужбових книгах, слово «лампада» вживається саме в цьому сенсі.