Віник

Віник, -ка, м. 1) Вѣникъ. Не шелести, як віник по хаті. Ном. № 3164. Пам’ятатиме до нових віників. Ном. № 3646. 2) Названіе вола, часто махающаго хвостомъ. КС. 1898. VII. 46. Ум. Віничок.

Зміст

1 Сучасні словники
2 Іноземні словники
- 2.1 ЯНДЕКС словари
3 Ілюстрації
4 Медіа

Сучасні словники

Вікіпедія

Ві́ник — господарський інструмент, використовуваний для підмітання приміщень і вуличних територій, з метою очищення їх від сміття. Також віники застосовують для обприскування білизни, кольорів. Для виготовлення віника можуть бути використані як природні, так і синтетичні матеріали.

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ВІ́НИК, а, чол. Зв'язаний жмуток віниччя, лозин, гілок для підмітання долівки, підлоги, обмітання чого-небудь тощо. Ухопила [Оксана] віник та давай хату мести... (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 431); Ряженко обмів у сінях віником чоботи, збив шапкою сніг з чумарки (Іван Микитенко, II, 1957, 284); В лазні ми з шофером парились самі.. Ми нахльоскались віником, надихались парою, скільки нам хотілось (Юрій Яновський, I, 1958, 383); * Образно. Між гребенкуватими стріхами.. розчепірюються віники мідяних антен (Микола Рудь, Гомін.., 1959, 85). ♦ До нових віників пам'ятати — дуже довго пам'ятати. — Даймо йому доброї прочуханки, щоб пам'ятав до нових віників, — загукали бурлаки (Нечуй-Левицький, II, 1956, 203); Хоч віником мети — нікого, нічого немає; пусто. Пусто було і на Ринковій площі, хоч мети віником (Петро Козланюк, Ю. Крук, 1957, 228).

СЛОВАРЬ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКO

Віник, -ка, м. 1) Вѣникъ. Не шелести, як віник по хаті. Ном. № 3164. Пам'ятатиме до нових віників. Ном. № 3646. 2) Названіе вола, часто махающаго хвостомъ. КС. 1898. VII. 46. Ум. віничок.