Опеньок
Опе́ньок, -нька, м. Грибъ, опенокъ. Баби зібрались у ліс по опеньки. Грин. І. 181. Велике диво опеньки! Ирон. Велика важность! Неважная птица. Ном. № 5536.
Сучасні словники
Академічний тлумачний словник (1970—1980)
Їстівний гриб з жовтуватою шапинкою на тонкій високій ніжці, що звичайно росте купками на пеньках або біля коренів дерев. Голодному й опеньки м'ясо(Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 47). Гостро пахло грибами. Та ось і вони! Високі, на тонких ніжках! Ціла купа! Опеньки! (Олесь Донченко, IV, 1957, 79). У порівняннях. Кива головою, мов сухий опеньок (Номис, 1864, № 8518); Ядвіга була стара та суха, як опеньок (Нечуй-Левицький, II, 1956, 72). Велике диво — опеньки! — про щось таке, що не має значення, не варте уваги.
Універсальний словник-енциклопедія
Їстівний гриб класу базидіоміцетів; шапинка коричнева, з різними відтінками, вкрита лусочками; грізний паразит хвойних дерев.
Орфографічний словник української мови
Іменник чоловічого роду