Навік
Словник Б.Д Грінченка
Навік, навіки, нар. 1) Навѣки, навсегда. Навік замовкло. Шевч. Навіки покинув мене. Макс. Як пійду я за нелюба, то й навіки загину. Мет. 259. У Шевченка еще: заснути навіквіки. 225. 2) Употребляется въ смыслѣ: въ высшей степени, чрезвычайно. Серцем був палкий навіки. МВ. (О. 1862. І. 71).
Тумачний словник
НАВІК, присл. Те саме, що навіки. Минають місяці, — село Навік замовкло, Оніміло (Тарас Шевченко, II, 1953, 151); Хай буде той навік проклятий, Хто батька й край свій забува! (Володимир Сосюра, II, 1958, 390); [Голос:] Ой, де мій коханий юпак-оборонець? .. Навік зажурився і втратив надію до мене дістатись (Леся Українка, II, 1951, 185); // Завжди, вічно. По землях отих наша слава ходила, Вона, не зів'яне навік по війні (Микола Нагнибіда, Вибр., 1950, 62). Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 33.
Синонімічний словник
НАЗА́ВЖДИ́ (на весь час, на все життя), НАВІ́КИ [НАВІ́К], НАВІ́ЧНО, НАВІ́КИ-ВІКІ́В [НАВІ́К-ВІ́КИ] [НАВІ́К-ВІКІ́В] підсил., НАВІ́КИ [ВІ́ЧНІ] підсил., НАЗА́ВШЕ розм., НАЗО́ВСІМ розм., ЗО́ВСІМ розм., В БЕ́ЗРІК [НА БЕ́ЗРІК] розм.; БЕЗПОВОРО́ТНО,БЕЗ ВОРОТТЯ́ розм., БЕЗ ЗВОРО́ТУ рідко (виключаючи можливість повернення в майбутньому чого-небудь, настаннячогось іншого). [Ліда:] Прошу не згадувати минуле. Його нема... Я викреслила назавжди (О. Корнійчук); І він оддав їй своєсерце навіки, без звороту (Б. Грінченко); За простим столом, нічим не покритим і залитим чорнилом, що вже давнозасохло і ввійшло навічно в деревину, сидів.. лисий чоловік і щось писав (Григорій Тютюнник); Поминай мене, не удавайся втугу... прощай на віки-вічні!.. (Г. Квітка-Основ'яненко); - Добрий вечір, Сафроне Андрійовичу. І ви до нас приїхали?Назавше, може? (М. Стельмах); Сиві і мляві хмари немов назовсім спустилися на землю й назавжди простелилися пополях (Ю. Смолич); Батько.. спитав, чи надовго він додому. - А зовсім уже. Одслужив своє (А. Головко); Коли я кажу, щозосталась би тут [у Болгарії] на безрік, то ви ж знаєте, які тому причини (Леся Українка); Чого ти ждеш? Чи ще веснинової? Вона минула вже безповоротно (І. Франко); Ми думали про блиск, про сум його життя, Згадалось, що як він[Шопен] пішов без вороття, То звуки Моцарта, скорботні і величні, Його проводили у сутінки довічні (М. Рильський).
