Маковій
Маковій, -вія, м. 1) Названіе дня, въ который чтится память муч. Маккавеевъ — 1 августа. ХС. І. 78. Маркев. 17. Сумносумно. Оттак було по всій Україні против ночі Маковія. Шевч. 150. 2) = Макопійка. Вх. Пч. II. 10.
Зміст
Сучасні словники
УКРЛІТ.ORG_Cловник
МАКОВІ́Й, я, ч., розм., заст. Назва дня 14 серпня, коли відзначалося церковне свято мучеників Маккавеїв. На те літо Криницю святили, На самого маковія, І дуб посадили (Шевч., II, 1953, 56); В притворі стояли високі .. кадовби .. і цеберки з забродженим хмелем, освяченим на маковія (Бурл., О. Вересай, 1959, 69). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 603.
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
МАКОВІЙ, я, чол., розм., заст. Назва дня 14 серпня, коли відзначалося церковне свято мучеників Маккавеїв. На те літо Криницю святили, На самого маковія, І дуб посадили (Тарас Шевченко, II, 1953, 56); В притворі стояли високі .. кадовби .. і цеберки з забродженим хмелем, освяченим на маковія (Федір Бурлака, О. Вересай, 1959, 69). Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 603.
Маковій - це...
Маковія (також Перший Спас, Спас на воді, Медовий Спас) — народна назва православного свята Винесення чесних древ Животворчого Хреста Господнього, або Свято Всемилостивого Спасу та Пресвятої Богородиці, яке відзначають у перший день Успінського посту 14 серпня (1 серпня за старим стилем).
сучвсні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
МАКОВІЙ, я, чол., розм., заст. Назва дня 14 серпня, коли відзначалося церковне свято мучеників Маккавеїв. На те літо Криницю святили, На самого маковія, І дуб посадили (Тарас Шевченко, II, 1953, 56); В притворі стояли високі .. кадовби .. і цеберки з забродженим хмелем, освяченим на маковія (Федір Бурлака, О. Вересай, 1959, 69).
Публічний словник української мови
Макові́й = Макові́я — народні назви дня 1/14 серпня, коли відзначається церковне свято мучеників Маккавеїв; свято Першого Спаса (Спас на воді, Мокрий Спас); святили воду, осінні квіти, різне зілля, вінки з жита, мак; засушені квіти зберігали до Благовіщення, коли дівчата вплітали їх у коси, — «щоб волосся не випадало»; обрядовою їжею в цей день є шулики (коржі з маком, облиті медовою ситою); початок Успенського посту, казали: «Перший Спас — це проводи літа (перша сівба озимих)», «На Маковія відцвітають троянди, падають перші роси»; починають відлітати ластівки, які «весну починають, осінь накликають». На те літо криницю святили, На самого Маковія, і дуб посадили (Т. Шевченко).
Походження свята
1.Свято Маковія більш знаменитий під назвою Медовий Спас. У цей час пасічники збирають мед, а так само до середини серпня встигає мак. Деякі вважають Маковей - святом врожаю. Завдяки таким дарам природи, Маковей багато хто розуміє буквально, «Маковей» - означає свято маку.
Однак, у православ'ї своє трактування Маковея. У цей день згадують подію, яка описано в Старому Завіті. Смерть Макковейскіх мучеників, які загинули за віру в Ісуса Христа. Можливо, звідси пішла назва «Маковей». Ще цього дня у Візантії, коли була сильна спека - виносили хрест, на якому був розп'ятий Ісус, для очищення землі від хвороб, вважалося, що хрест очищає воду. Тоді це свято мав довгу назву «Свято Винесення чесних древ Животворящого Хреста Господнього». Сьогодні сучасна православна церква святкує Винесення древ Хреста Господнього. У цей день починається строгий піст, який триває два тижні. 2.Свято Винесення чесних древ Животворчого Хреста Господнього прийшло до нас з Візантії, де було встановлене не пізніше ІХ ст. Воно полягало у перенесенні з імператорського палацу до храму Софії частини хреста Господнього, що збереглась. Протягом двох тижнів цю святиню носили по Константинополю з метою «відвертання хвороб», для очищення міста від злих духів, які за давніми віруваннями приносили епідемії страшних хвороб. За допомогою хреста освячували воду, щоб вона стала чистішою та щоб йшли дощі у спеку.
День семи мучеників
Цього дня святкується також день семи Святих Мучеників Макавеїв, або, як кажуть в народі, «Маковія».
Церква відзначає пам'ять семи мучеників: Авіма, Антоніна, Гурія, Єлеазара, Євсевона, Аліма і Маркела, їх матері Соломії та вчителя їх Єлеазара, які в 166 р до н. е. очолили повстання за віру в єдиного Бога і були за це жорстоко покарані. У 166 р до Р. X. жив в Іудеї хтось Єлеазар, священик і законовчитель, вже досяг старості, але вельми благообразний видом, славний своєю мудрістю і благочестям. Його привели до мучителя і стали примушувати їсти свиняче м'ясо, що було суворо заборонено Богом в Старому Завіті. Але Єлеазар погодився краще померти славною мученицькою смертю за закон Божий, ніж зберегти через його порушення безчесне гнівити Бога життя. Під час великих мук, коли від ран священик Божий вже наближався до смерті, він, застогнавши, сказав: «Господу, що має досконале ведення, відомо, що я, маючи можливість позбавитися від смерті, приймаю жорстокі страждання і охоче терплю їх через страх перед Богом ».
Були схоплені і сім учнів святого Єлеазара, брати Макавеї Авим, Антонін, Гурій, Єлеазар, Евсевон, Алім й Маркелл, і з ними їх мати Соломония. Їх привели до беззаконного царя і також стали примушувати їсти недозволену їжу. Тоді один з них, відповідаючи за всіх, сказав: «Ми готові краще померти, ніж переступити закони». Цар наказав відрізати йому язика, здерти з тіла шкіру і відсікти руки і ноги на очах у інших братів і матері. Позбавленого всіх членів, але ще дихаючого юнака кинули на величезну розпечену сковороду. Коли помер перший, вивели на наругу другого, і він прийняв муку таким же чином. Вже при останньому подиху він сказав: «Ти, мучитель, позбавляєш нас справжнього життя, але Цар світу воскресить нас, померлих за Його закони, для життя вічного». Коли мучили третього і хотіли йому відрізати язика, він негайно виставив його, безстрашно простягнувши і руки, і мужньо сказав: «Від Бога я отримав їх, і за закони Його не шкодую їх, і від Нього сподіваюся знову отримати їх». Навіть мучителі були здивовані такою мужністю юнака. Потім славну мученицьку кончину прийняли ще троє братів Маккавеїв. Сьомому ж, наймолодшому, мати їх свята Соломонія сказала: «Благаю тебе, дитино, поглянь на небо і землю і пізнай, що все створив Бог з нічого і що так стався і рід людський. Не бійся цього вбивці, але будь гідним братів твоїх і прийми смерть, щоб я по милості Божій знову придбала тебе з братами твоїми ». Після синів померла і мати, радісно дякуючи Богові за те, що вона сама і діти поклали душі за закон Господа Вседержі-теля.
Традиції в Україні
Свято Маковія одне з найпоетичніших і найшановніших в Україні.
Цього дня у церквах святять воду, квіти й мак.
На Маковія кожний мав букет квітів, в якому обов'язково присутні великі достиглі голівки маку. Такий букет називається «маковійчик» або «маковійка» і в ньому можуть бути і чорнобривці, і жоржини, і айстри, і гвоздики, і барвінок, а також різні трави (які в народі називають зіллям, зіллячком): волошки, м'ята, чебрець, любисток, петрові батоги, полин, деревій, будяк-пристрітник.
«Маковійську квітку» переважно робили з городніх квітів, але добавляли в букет і лісові квіти. Пишний букет складався з чебрецю, чорнобривців, волошок, нагідок, польових сокирок тощо. Додавали інколи й голівку невеличкого соняшника, і все це обв'язували червоною стрічкою. Голівки маку в'язали в окремий букет. До речі, дівки-чарівниці святили ще й мак-видюк (дикий мак). В народному знахарстві він вживається як засіб проти чародійства: вважалося, що цим маком треба обсипати дім, і тоді всі відьомські хитрощі зникнуть.
Кожна квітка в букеті мала своє призначення. Так, м'ята мала оберігати сім'ю від усякої напасті й додавати здоров'я, ласкавці — щоб у родині була ласка, злагода та щирість, сонях уособлювався з небесним світилом, щоб воно було завжди ласкавим і милосердним для людей, тварин та рослин.
Після освячення букет квітів та голівки маку кладуть за образи і зберігають до весни. Весною мак розсівали по городу, а засушені квіти на Благовіщення вплітали дівчатам у волосся — «щоб не випадало».
На Маковія готують пісний борщ з грибами.
Віруючі намагаються зранку нічого не їсти, аж поки не вип'ють свяченої води. Обрядовою їжею цього дня є «шулики», або «ломанці». Готують їх так: печуть пісні коржі на соді, ламають на дрібні шматочки і свіжовикачаним заливають медом з перетертим маком. Цю страву залюбки їдять діти.
Всі чоловіки повинні з'являтися на це свято в козацькому одязі.
Цього дня хворі на пропасницю купаються в річці, бо вода на свято Маковія вважається цілющою.
Спас на воді
«Спасом на воді» медовий Спас іменований на честь малого водосвяття. Традиційно саме в цей час на Русі освячували нові колодязі та чистили старі, а також здійснювали хресний хід на природні водойми і джерела для освячення води. Після хресного ходу купалися у воді і купали худобу, щоб змити гріх і бути здоровіше. Після «мокрого Спаса» або Макавеїв вже не купалися: літо хилиться до заходу, вода «цвіте», птиці замовкають, бджола не носить збори, граки збираються в зграї і готуються до відльоту. Для селянина жнивну пора, польові роботи, сінокіс, жнива. Селяни готують тік, клуні для хліба нового врожаю, ріллі під озимі.
Медовий спас
Перший Спас називають Медовим, бо стільники у вуликах до цього часу зазвичай наповнені повністю, і пасічники приступають до збору. Вважалося, що якщо пасіка НЕ заламали сота, то сусідні бджоли витаскают весь мед. За традицією дозволялося їсти освячений церквою мед саме з цього дня.
«На перший Спас і жебрак медку спробує!». З ранку бджолярі старанно видивлялися, восени хресним знаменням, вулики, вибираючи серед них найбагатший за медовому запасу. Уподобавши вулик, «виламували» з нього стільники і, відклавши частину їх у нову, чи не вживану дерев'яну посудину, несли до церкви. Після Служби Божої священик благословляв «нову матеріалами» від літніх праць бджоли, «Божої працівниці», і починав святити принесений в сотах мед. Дяк збирав «попового частку». Частина освяченого меду передавалася тут же «злиденній братії», вітаємо бджолярів з Медовим Спасом. А потім більша половина цього свята відбувалася на пасіці. Увечері обступало кожен пчельник натовп хлопців і підлітків, з ганчірочками або листом лопуха в руках. Вони отримували «дитячу долю», після чого співали. Мед їли з хлібом або різними стравами, хмільний мед пили на бенкетах, на його основі робили безліч безалкогольних напоїв, медові пряники і горіхи. У старовинних джерелах мед описаний як «сік від нічної роси, тієї, що бджоли збирають з квітів пахощів». Селяни знали, що мед володіє особливою силою і придатний для лікування багатьох хвороб.
Приказки і прикмети
- На перший Спас святи колодязі, купай в річці коней, защипують горох, готуй току, паші під озимину.
- На перший врятував святи колодязі, святи вінки хлібні
- На перший врятував коней (вся худоба) купають
- Паші під озимину, сей озимина
- Перший Спас - перший сівши!
- До Петрова дні взорать, до Ільїна Заборона, на Спас засівати!
- Спасів день покаже, чия конячка обскакає (т. Е. Хто раніше за інших сусідів забереться в поле).
- На Макавеї збирають мак
- Дощ на Маккавея - мало пожеж буває
- Відцвітають троянди, падають хороші роси
- З першого спаса і роса хороша
- На перший врятував олень копито обмочив (вода холодна)
- Бджола перестає носити медову хабар
- Заламувати (підрізати) стільники
- У що Макавеї, в то й розговіння
- Перший Спас - на воді стояти, другий Спас - яблука їдять, третій Спас - на зелених горах полотна продавати.
Медіа
https://www.youtube.com/watch?v=ml6dVI2rz3o
