Важко
Важко, нар. Тяжело. Будуть підпрягать, як де буде на волів важко. Рудч. Ск. І. 180. Не розливай, мати, води, бо важко носити. Нп. Тяжковажко убогому багату любити. Нп. Тяжковажко заспіває, як Січ руйнували. Шевч. 8. Коні уже важко йдуть. Грин. II. 104. Важко бреше. Сильно вретъ. Ум. Важенько, важкенько. А ненька зачула, важенько вдихнула. Макс.
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
1. Присл. до важкий 1—9; вищ. ст. важче. Хлоп'я кладе хустину на місце і тихо крадеться до кишені в жилетці. Товста Якова рука важко налягла на той бік (Панас Мирний, I, 1954, 279); Він стрибає. Вода важко накрила його голову (Олесь Донченко, VI, 1957, 64); Дід Баклага важко ступає своїми юхтовими чобітьми (Іван Микитенко, II, 1957, 316); Руки [Боровика] опустились важко, безвільно і повисли враз, втративши всю свою силу (Вадим Собко, Справа.., 1959, 219); Зітхнула Настя важко, обтерла сльози дрібні (Марко Вовчок, I, 1955, 264); Сходились [повстанці] мовчки, шаблі витирали і дихали важко (Павло Тичина, I, 1957, 105); Наймичка невсипуща Щовечір, небога, Свою долю проклинає, Тяжко-важко плаче (Тарас Шевченко, 1, 1951, 315); Важко задумався Войтарович(Іван Франко, II, 1950, 142); Матюха глянув важко (Андрій Головко, II, 1957, 63); Важко гув міддю великий двохсотпудовий дзвін (Олесь Донченко, III, 1956, 174). 2. у знач. присудк. сл., кому. Про відчуття великої ваги, великого напруження, зусиль. — А може, вам важко, то дайте мені клунок, я понесу, — жебонів він (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 348); // Про наявність знегод, труднощів. Тяжко, важко в світі жити Сироті без роду (Тарас Шевченко, I, 1951, 15); // також без додатка. Про почуття втоми, неприємного фізичного стану, болю, страждань. — Ні, дочко, моя смерть вже в мене за плечима. Так мені оце стало важко, що вже не стає духу й дихать (Нечуй-Левицький, II, 1956, 247); — Ох, важко, спочити б уже... — зітхає він (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 173); // також без додатка. Про дуже сумний, безрадісний, гнітючий настрій. Сон не бере, нема спокою, сумно та важко (Марко Вовчок, I, 1955, 310); — Чогось мені так важко на серці, така в мене журба, що я й не знаю, де й дітись! (Нечуй-Левицький, II, 1956, 189); // без додатка. Про гнітючу, напружену обстановку. Галя мовчала. Замовк і Чіпка.. Зробилося тихо, важко (Панас Мирний, II, 1954, 234),
Матеріал з Вікіпедії
Значення 1. прислівник до важкий 1 - 9 2. у знач. присудк. сл., кому. про відчуття великої ваги, великого напруження, зусиль 1. про наявність знегод, труднощів 2. також без додатка. про почуття втоми, неприємного фізичного стану, болю, страждань 3. також без додатка. про дуже сумний, безрадісний, гнітючий настрій 4. без додатка. про гнітючу, напружену ситуацію
