Жара

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Жара, -ри, ж. = Спека. Сонце світило стиха, без жари. К. ЧР. 4.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ЖАРА́, и, жін. 1. Гаряча літня пора; спека. Надворі стояла жара (Іван Франко, VII, 1951, 96); І от у Петрівку, саме в спеку, в жару візьми та й занедужай (Панас Мирний, І, 1954, 300); // Висока температура повітря в приміщенні, печі і т. ін. У хаті душно та гаряче; порозвішувані по стінах білих рябопері птиці, здається, сказилися від цієї духоти та жари (Марко Вовчок, I, 1955, 297). 2. діал. Жар (у 3 знач.). Довгі безсонні ночі нищили його тіло, жара палила його нутро, засихала на устах (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 40).

"Словопедія"

ЖАРА (дуже нагріте сонцем повітря) спека, спекота, духота

Ілюстрації

Жара.jpg Жара2.jpg

Медіа

Див. також

Спека

Джерела та література

Зовнішні посилання