Кабак

Кабак, -ка, м. 1) Тыква. Чуб. І. 309. Ішов же я через тин, через три городи, потолочив кабаки, наробив я шкоди. Нп. Піднести кабана. Отказать жениху. Наталка многим женихам піднесла печеного кабака. Котл. НП. 352. 2) Кабакъ, питейный домъ. Тогді то козак, бідний нетяга, по кабаку похождає, квартирку одчиняє. ЗОЮР. І. 207.

Сучасні словники

КАБАК, а, чол., діал. Гарбуз. — Не кабак же в мене на плечах, а голова, та ще й неабияка! (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 119); Кабаки, мов добре вгодовані свині, повипирали свої округлі боки (Спиридон Добровольський, Очак. розмир, 1965, 44).

Ілюстрації

Див. також

Кабак Матеріал з Вікіпедії