Розбіяка

Розбіяка, -ки, м. Разбойникъ, забіяка, драчунъ. КС. 1882. X. 167. Грин. III. 591. І чоловічок не показний, а там розбіяка такий, що й Господи. Харьк.

Сучасні словники

Розбіяка и, рідко.

1. ч. Той, хто займається роз­боєм, грабіжництвом; розбійник. Заводив він у думках свого товариша в темні лісові нетрі, напускав на його розбійників, які замахнулися вже на його ножами; тоді сам вибігав із-за кущів з рушницею, розгонив розбіяк (Вас, І, 1959, 164); Без сльози гіркої Поспішає розбія­ка До добичі свої [своєї] (Рудан., Тв., 1959, 46).

2. ч. і ж. Те саме, що задирака. — Та він у нас і не такий уже розбіяка, як його уславили: як до нього доб­ре — він удвічі добрий (Вас, II, 1959, 361).

3. іменник чоловічого роду, істота розбійник рідко

4. іменник чоловічого або жіночого роду, істота задирака рідко

Див. також

— Розбіяка великий вийде — ось що! Ото чули про Кармелюка, а це другий буде такий. — Це той, що в панів однімає та наділяє бідних?..