Закон

Зако́н (англ. law, англ. act, нім. Gesetz n) — нормативно-правовий акт вищої юридичної сили, що регулює найважливіші суспільні відносини шляхом встановлення загальнообов'язкових правил (норм); прийнятий в особливому порядку законодавчим органом (наприклад, парламентом), або безпосередньо народом. Відповідно до усталеної світової практики закони (як і інші нормативно-правові акти) в Україні приймаються на підставі Конституції України і повинні відповідати їй. Закони регулюють приватну і публічну сфери суспільних відносин: найбільш важливі питання суспільного устрою, права і свободи громадян, структуру і організацію державної влади, закріплюють правове становище фізичних і юридичних осіб, відносини між ними. Законотворча діяльність Верховної Ради України на сьогоднішній день налічує понад 172 650 законів.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

1. про що і без додатка, юр. Встановлене найвищим органом державної влади загальнообов'язкове правило, яке має найвищу юридичну силу. Аж ось лихий царя несе 3 законами, з мечем, з катами, З князями, темними рабами (Тарас Шевченко. II, 1963, 404); Чекаю тепер, як не знати чого, закону про волю преси, а його як нема так нема(Михайло Коцюбинський, III, 1956, 283); Закон у пана, як дишло, — куди направить, туди й вийшло (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 16); У Радянському Союзі дів прийнятий Верховною Радою СРСР Закон про мир, спрямований проти всякої пропаганди війни, на захист і зміцнення справи миру (Радянська Україна, 9.VIII 1951, 1); Улас зблід, голос його тремтів і ламався: — Ви порушуєте закон і конституцію (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 68); // тільки одн., без додатка. Сукупність таких загальнообов'язкових правил та державних постанов, що визначають суспільні відносини людей; втілення найвищої влади в суспільстві. [Лихвяр:] Ті християни всі вороги добробуту й держави і не повинен би закон давати їм права оборони (Леся Українка, II, 1951, 513); [Одновіл:] Спасибі Хмельницькому, одна тепер правда буде, один закон, одна віра православна (Любомир Дмитерко, Навіки разом, 1950, 18); // у знач. присудка, перен. Те, що сприймається як незаперечне розпорядження, веління, обов'язкове для неухильного виконання. Йосипенко усіма верховодить, що сказав прикажчик — слово його закон (Панас Мирний, IV, 1955, 169); Наказ командира — закон для солдата! (Іван Нехода, Хто сіє вітер, 1959, 110).

Іменем закону — владою, наданою діючим законодавством. Казенний дім! Ніколи він не віщував добра хліборобу ні в картах, ні в житті.. Хіба ж мало людей ще господарями входили в ці двері, а виходили з них іменем закону старцями? (Михайло Стельмах, I, 1962, 381); Поза законом бути (перебувати, стояти і т. ін.) — бути позбавленим громадянських прав, заступництва з боку державних органів. Ми стоїмо зараз поза законом (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 284); Ставити (оголошувати і т. ін.) поза законом кого — позбавляти кого-небудь громадянських прав, заступництва з боку державних органів. [Адмірал:] Хто піде проти наказу, хто не виконає ультиматуму, той поставить себе поза законом (Олександр Корнійчук, І, 1955, 74); Сухий закон — заборона вживати алкогольні напої. — У штаті Бомбей — сухий закон. Пити спиртні напої заборонено (Василь Минко, Намасте.., 1957, 12).

"Словопедія"

ЗАКОН нормативний акт загального характеру, обов'язковий для усіх громадян, ухвалений у визначеному порядку парламентом.

Державне управління - словник-довідник

Закон. Нормативно-правовий акт органу законодавчої влади або самот народу, який регулює найважливіші суспільні відносини, приймається в особливому порядку і має найвищу юридичну силу. Є головним засобом зовнішньої публічної фіксації та нормативного закріплення права, що створює можливість чіткого визначення його конкретного змісту та подальшого захисту. Основним законом будь-якої держави є конституція. Закріплена в законах обов'язкова послідовність певних дій зі створення законів називається законодавчим процесом. Він складається з таких дій: прояв законодавчої ініціативи, яка полягає у внесенні до органу законодавчої влади пропозиції про необхідність видання нового закону й у прийнятті рішення про підготовку відповідного законопроекту: розробка та обговорення законопроекту; прийняття і опублікування закону; набуття ним чинності (вступ закону в силу). В Україні право приймати закони належить Верховній Раді України і безпосередньо народу шляхом проведення референдуму (всенародного голосування), а право законодавчої ініціативи - Президентові України, Кабінету Міністрів України та народним депутатам України. Закони мають бути опубліковані протягом ЗО днів з моменту їх прийняття у спеціальному офіційному виданні - "Відомостях Верховної Ради України", або протягом п'яти днів в газеті "Голос України".

Іноземні словники

закон англійська law

українська-англійська Словник