Закон
Зако́н (англ. law, англ. act, нім. Gesetz n) — нормативно-правовий акт вищої юридичної сили, що регулює найважливіші суспільні відносини шляхом встановлення загальнообов'язкових правил (норм); прийнятий в особливому порядку законодавчим органом (наприклад, парламентом), або безпосередньо народом. Відповідно до усталеної світової практики закони (як і інші нормативно-правові акти) в Україні приймаються на підставі Конституції України і повинні відповідати їй. Закони регулюють приватну і публічну сфери суспільних відносин: найбільш важливі питання суспільного устрою, права і свободи громадян, структуру і організацію державної влади, закріплюють правове становище фізичних і юридичних осіб, відносини між ними. Законотворча діяльність Верховної Ради України на сьогоднішній день налічує понад 172 650 законів.
Зміст
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
1. про що і без додатка, юр. Встановлене найвищим органом державної влади загальнообов'язкове правило, яке має найвищу юридичну силу. Аж ось лихий царя несе 3 законами, з мечем, з катами, З князями, темними рабами (Тарас Шевченко. II, 1963, 404); Чекаю тепер, як не знати чого, закону про волю преси, а його як нема так нема(Михайло Коцюбинський, III, 1956, 283); Закон у пана, як дишло, — куди направить, туди й вийшло (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 16); У Радянському Союзі дів прийнятий Верховною Радою СРСР Закон про мир, спрямований проти всякої пропаганди війни, на захист і зміцнення справи миру (Радянська Україна, 9.VIII 1951, 1); Улас зблід, голос його тремтів і ламався: — Ви порушуєте закон і конституцію (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 68); // тільки одн., без додатка. Сукупність таких загальнообов'язкових правил та державних постанов, що визначають суспільні відносини людей; втілення найвищої влади в суспільстві. [Лихвяр:] Ті християни всі вороги добробуту й держави і не повинен би закон давати їм права оборони (Леся Українка, II, 1951, 513); [Одновіл:] Спасибі Хмельницькому, одна тепер правда буде, один закон, одна віра православна (Любомир Дмитерко, Навіки разом, 1950, 18); // у знач. присудка, перен. Те, що сприймається як незаперечне розпорядження, веління, обов'язкове для неухильного виконання. Йосипенко усіма верховодить, що сказав прикажчик — слово його закон (Панас Мирний, IV, 1955, 169); Наказ командира — закон для солдата! (Іван Нехода, Хто сіє вітер, 1959, 110).
Іменем закону — владою, наданою діючим законодавством. Казенний дім! Ніколи він не віщував добра хліборобу ні в картах, ні в житті.. Хіба ж мало людей ще господарями входили в ці двері, а виходили з них іменем закону старцями? (Михайло Стельмах, I, 1962, 381); Поза законом бути (перебувати, стояти і т. ін.) — бути позбавленим громадянських прав, заступництва з боку державних органів. Ми стоїмо зараз поза законом (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 284); Ставити (оголошувати і т. ін.) поза законом кого — позбавляти кого-небудь громадянських прав, заступництва з боку державних органів. [Адмірал:] Хто піде проти наказу, хто не виконає ультиматуму, той поставить себе поза законом (Олександр Корнійчук, І, 1955, 74); Сухий закон — заборона вживати алкогольні напої. — У штаті Бомбей — сухий закон. Пити спиртні напої заборонено (Василь Минко, Намасте.., 1957, 12).
"Словопедія"
ЗАКОН нормативний акт загального характеру, обов'язковий для усіх громадян, ухвалений у визначеному порядку парламентом.
Державне управління - словник-довідник
Закон. Нормативно-правовий акт органу законодавчої влади або самот народу, який регулює найважливіші суспільні відносини, приймається в особливому порядку і має найвищу юридичну силу. Є головним засобом зовнішньої публічної фіксації та нормативного закріплення права, що створює можливість чіткого визначення його конкретного змісту та подальшого захисту. Основним законом будь-якої держави є конституція. Закріплена в законах обов'язкова послідовність певних дій зі створення законів називається законодавчим процесом. Він складається з таких дій: прояв законодавчої ініціативи, яка полягає у внесенні до органу законодавчої влади пропозиції про необхідність видання нового закону й у прийнятті рішення про підготовку відповідного законопроекту: розробка та обговорення законопроекту; прийняття і опублікування закону; набуття ним чинності (вступ закону в силу). В Україні право приймати закони належить Верховній Раді України і безпосередньо народу шляхом проведення референдуму (всенародного голосування), а право законодавчої ініціативи - Президентові України, Кабінету Міністрів України та народним депутатам України. Закони мають бути опубліковані протягом ЗО днів з моменту їх прийняття у спеціальному офіційному виданні - "Відомостях Верховної Ради України", або протягом п'яти днів в газеті "Голос України".
Іноземні словники
закон англійська law
