Вулій
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 17:41, 29 листопада 2014; В. Матвійчук (обговорення • внесок)
Вулій, -лія, м. Улей.
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
ВУ́ЛІЙ, я, чол., діал. Вулик. Маруся буде соромитись і сховається у траві або за вулій — бо Маруся маленька (Марко Вовчок, I, 1955, 380); * У порівняннях. Наче в тім вулію, що димом зайде, — такий рух по селах наставав (Лесь Мартович, Тв., 1954, 49).
Ілюстрації
|
|
