Ящур

Я́щур, -ра, м. 1) Саламандра, Salamandra. Вх. Лем. 488. Вона мня, Івасеньку, та й счарувала, лютими мня ящурами нагодувала. Гол. І. 77. 2) Названіе существа, упоминаемаго въ весенней хороводной игрѣ, носящей то же названіе. Мил. 53. Сиди, сиди, ящуре, в хорошому місті, май собі жінку, як перепілку. Кого ймеш обдереш, собі грошей набереш і ящурку спом’янеш. Мил. 53.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ЯЩУР 1, у, чол., вет. Гостра інфекційна хвороба парнокопитих тварин і людини, спричинювана фільтрівним вірусом. Ящур. Дуже заразна хвороба великої рогатої худоби, свиней, овець і кіз. На ящур можуть захворіти і люди (Колгоспна виробнича енциклопедія, II, 1956, 791); [Старшина:] А як ящур напав худобу? А чума? .. [Роман:] Куди це ви розмову заламуєте? [Старшина:] То-то ж бо й є! Скотину велено вбивать, а громада почина бунтувать! (Марко Кропивницький, II, 1958, 18). Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 662. ЯЩУР 2, а, чол.

1. розм., заст. Те саме, що ящір. — Два-три тижні провалявся [Преображенський] в улугнарських гірських мисливців, що ловлять ящурів, а після подався через гірський хребет... (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 389); Вони привезли з далекої Туркменії варана, спійманого ними в степу. Це ящур, який рідко тепер зустрічається і нагадує крокодила (Вечірній Київ, 11.X 1968, 4); Потроху степ ставав хвилястий, наче з-під землі випинали горбасті спини передісторичних ящурів (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 183).

2. Рухлива гра, учасники якої стають і крутяться навколо того, хто стоїть всередині. Про ящура.. написано. Щоб дівчата й парубки не гуляли повесні в ящура, а то на скотину моровиця буде (Борис Грінченко, II, 1963, 359); // Головна дійова особа такої гри. Дівчата почали грати в ящура. Вони побрались за руки, крутились кружком. А серед кружка сиділа Лукина: вона була за ящура (Нечуй-Левицький, III, 1956, 321). Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 662.

Словопедія

ЯЩУР - (тварина) саламандра; (вірусний) заразна хвороба худоби й людини.

"Словники України он-лайн"

я́щур – іменник чоловічого роду, істота

(тварина) відмінок - однина - множина; називний - я́щур - я́щури; родовий - я́щура - я́щурів; давальний - я́щурові, я́щуру - я́щурам; знахідний - я́щура - я́щури, я́щурів; орудний - я́щуром - я́щурами; місцевий - на/у я́щурові, я́щурі - на/у я́щурах; кличний - я́щуре - я́щури;

РУпедия Этимологический русскоязычный словарь

ЯЩУР - вид мыши или сони "Муохus avellanarius". Считают преобразованием слова jаscеrъ под влиянием щур III (Бернекер I, 33; Потебня у Горяева, ЭС 437 и сл.; Преобр., Труды I, 144). Скорее образовано с помощью приставки jа- от *scurъ "крыса", т. е. "крысообразный"; см. Штрекель, AfslPh 28, 514; Маценауэр, LF 8, 26; Ильинский, AfslPh 32, 338. Взаимосвязь знач. "мышь, соня, саламандра, выдра" и "ящерица" Булат (AfslPh 37, 477) пытается объяснить близостью этих животных в мифологии.

Українсько-англійський словник

Ящур(тварина) - Barb

Ящур(хвороба) - Foot-and-mouth disease