Кирпа
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 08:57, 28 листопада 2014; Тамара (обговорення • внесок)
Кирпа, -пи, ж. 1) Вздернутый носъ. Лічить Енея приступає, очками кирпу осідлав. Котл. Ен. VI. 72. Кирпу гнути. Задирать носъ. А як закуштує школи, вже й одвертає пику, вже й кирпу гне. Левиц. І. 277. Стара не страшна, так молода кирпу гне. Котл. НП. 353. 2) = Кирпатий. Ум. Кирпонька. МВ. (КС. 1902. X. 143). Тлумачення сучасними словниками:
