Кицька

Словник Грінченка

Кицька, -ки, ж. Ум. отъ киця.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

КИ́ЦЬКА, и, жін., розм. Те саме, що кішка. Кицьки дома немає, За мишами ганяє (Павло Чубинський, V, 1874, 193); — Хочеш, — запитав Юра в Юзека, — ми підемо на кухню, там наша кицька привела шестеро котенят? (Юрій Смолич, II, 1958, 75); * У порівняннях. Вона [жінка] в нього догадлива, ревнива і дряпається, мов кицька (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 271).

Орфографічний словник української мови

ки́цька іменник жіночого роду, істота

• Але: дві, три, чотири ки́цьки

розм.

Українсько-російський словник

КИЦЬКА разг. кошка; ласк. киска, киса

Ілюстрації

[[Зображення:|x140px]]