Кицька
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 00:20, 28 листопада 2014; Терлюк Анастасія (обговорення • внесок)
Зміст
Словник Грінченка
Кицька, -ки, ж. Ум. отъ киця.
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
КИ́ЦЬКА, и, жін., розм. Те саме, що кішка. Кицьки дома немає, За мишами ганяє (Павло Чубинський, V, 1874, 193); — Хочеш, — запитав Юра в Юзека, — ми підемо на кухню, там наша кицька привела шестеро котенят? (Юрій Смолич, II, 1958, 75); * У порівняннях. Вона [жінка] в нього догадлива, ревнива і дряпається, мов кицька (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 271).
Ілюстрації
