Білявка
Зміст
Словник Бориса Грінченка
Білявка, -ки, ж. Бѣлолицая, бѣлокурая, блондинка. Гол. II. 432. Ой не піду до білявки, не піду. Pauli. II. 189. Ум. Білявонька, білявочка.
Інші словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
БІЛЯ́ВКА, и, жін., розм.
1) Світловолоса чи білолиця жінка, дівчина; білявка.
2) рідко. Білість обличчя (супроти ластовиння, веснянок).
Це була ніби писана на полотні геніальною рукою художника синьоока білявка (Юрій Збанацький, Любов, 1957, 135).
Орфографічний словник української мови
Біля́вка
іменник жіночого роду, істота
Словник українських рим
Рими до слова "білявка": смуглявка, безрукавка, п'явка, шулявка, вавка, давка
Практичний словник синонімів української мови С.Караванського
БІЛЯВКА, біловолоска, ясноволоса; (- личко) біла, бліда; пор. РУСА ===[Словник синонімів] БЛОНДИ́НКА, БІЛЯ́ВКА розм., БІЛЯ́НКА розм., поет., рідше. Ліля- блондинка, пишні локони падають на плечі (О. Корнійчук); Певно знала - не зустрітись більш, Не обнять тобі сестри, білянко... (М. Шеремет).
Словник антонімів
Білявка - чорнявка
Словник відмінків
| Відмінок | Однина | Множина |
|---|---|---|
| Називний | біля́вка | біля́вки |
| Родовий | біля́вки | біля́вок |
| Давальний | біля́вці | біля́вкам |
| Знахідний | біля́вку | біля́вок |
| Орудний | біля́вкою | біля́вками |
| Місцевий | на/у біля́вці | на/у біля́вках |
| Кличний | біля́вко | біля́вки |
