Білявка

Словник Бориса Грінченка

Білявка, -ки, ж. Бѣлолицая, бѣлокурая, блондинка. Гол. II. 432. Ой не піду до білявки, не піду. Pauli. II. 189. Ум. Білявонька, білявочка.

Інші словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

БІЛЯ́ВКА, и, жін., розм. 1) Світловолоса чи білолиця жінка, дівчина; білявка. 2) рідко. Білість обличчя (супроти ластовиння, веснянок).
Це була ніби писана на полотні геніальною рукою художника синьоока білявка (Юрій Збанацький, Любов, 1957, 135).

Орфографічний словник української мови

Біля́вка іменник жіночого роду, істота

Словник українських рим

Рими до слова "білявка": смуглявка, безрукавка, п'явка, шулявка, вавка, давка

Практичний словник синонімів української мови С.Караванського

БІЛЯВКА, біловолоска, ясноволоса; (- личко) біла, бліда; пор. РУСА

Словник антонімів

Білявка - чорнявка

Ілюстрації