Білявка

Білявка, -ки, ж. Бѣлолицая, бѣлокурая, блондинка. Гол. II. 432. Ой не піду до білявки, не піду. Pauli. II. 189. Ум. Білявонька, білявочка.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

Інші словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

БІЛЯ́ВКА, и, жін., розм.
1.Світловолоса або білолиця жінка, дівчина; білянка. Ой не піду до білявки, не піду (Словник Грінченка); Це була ніби писана на полотні геніальною рукою художника синьоока білявка (Юрій Збанацький, Любов, 1957, 135). Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 185.

Ілюстрації