Пучок
Зміст
Словник Бориса Грінченка
Пучок,-чка,м. Пучок зілля. Стор. МПр. 155. Ум. пучечок.
Інші словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
ПУЧОК, чка, чол.
1. В'язка однорідних предметів. — Ой, цюро ж мій молодесенький! Подай мені лучок та тугесенький, Подай мені тугий лучок І стрілочок цілий пучок! (Думи та історичні пісні, 1941, 170); От і положили її [відьму]; по два парубка сіло на руки і на ноги, а два узяло здоровенні пучки різок та й почали чистити (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 185); Над ганком висіли важкі кетяги пов'язаної в пучки калини (Михайло Стельмах, II, 1962, 371); Чаплиних білих пер пучок на шапці квітне, — За кожне не один заплачено дукат (Адам Міцкевич, П. Тадеуш, перекл. Рильського, 1949, 323);
- У порівняннях. Намисто червоніло на білій свиті, як пучки калини (Нечуй-Левицький, II, 1956, 122);
- / Однорідні предмети, скручені, зібрані в жмуток. Я нариваю цілі пучки цвіту яблуні, повні руки, і несу в хату (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 420); Край степовий! Ой та вітер дикий, рвучкий! Як ударить — телефонні струни рве, крутить в пучки! (Павло Тичина, I, 1957, 139); Технічне льняне волокно складається з волокнистих пучків, склеєних у стрічки, довжина яких залежить від довжини стебла льону (Технічні культури, 1956, 14);
- У порівняннях. Під стелею скупо, ніби пучок червоних ниток, світилися лампочки (Степан Чорнобривець, Визвол. земля, 1959, 124).
2. Сукупність чого-небудь, що розходиться з однієї точки, з одного джерела. Сонце, наче діжа, котилося аж по землі, розстилаючи навкруги пучки щирозлотого проміння (Панас Мирний, III, 1954, 298); Нишпорячи по судну, він знайшов якесь скельце, і виявилось, що воно має властивості лінзочки, якою можна зібрати промені пучком і навести їх на край холоші, і матерія починає тліти.., (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 317); Використовуючи пучки прискорених частинок, можна одержувати різного типу мезони (Наука і життя, 8, 1962, 10);
- // Листя, трава, волосся і т. ін., що росте з одного місця, розходячись в різні боки. Тиснулося бадилля високих гірських лопухів з білявим листям .. та ще якогось високостеблого зілля з пучками здорових жовтих квіток на вершку (Іван Франко, III, 1950, 10); Приятель мій, сопучи, хапав руками пучки очерету, підтягаючи вперед човна (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 409); Січкар.. посміхається круглим видом, на якому ворушиться чорний пучок бороди (Михайло Стельмах, II, 1962, 36).
3. Група м'язових, нервових та ін. тканин, волокон, розташованих у вигляді довгастих скупчень, шнурів. Кожна живильна артерія супроводжується двома венами, закладеними, як і артерія, у товстих пучках сполучної тканини (Олександр Богомолець, Вибрані праці, 1969, 39); Обличчя [у Корчагіна] довге, ледь повісповане, зліплене з пучків м'язів та кісток (Юрій Збанацький, Єдина, 1959, 250).
4. розм. Те саме, що букет 1. Копронідос держав у руці здоровий пучок півонії, нарцисів та тюльпанів (Нечуй-Левицький, III, 1956, 366); Входить Іван. У руках пакунки з кондитерської і пучок квітів (Іван Микитенко, I, 1957, 481).
Іноземні словники
Толковый словарь В. Даля
- ПУЧКА ж. пучки мн. ствол растен. борщ, Неrасlеum sibiricum, борщевник.
==
Ефремова Т. Ф. Новый словарь русского языка. Толково-словообразовательный. – М.: Русский язык, 2000
Пучок пучо́к
1. Множество чего-л., расходящееся из одного источника, одной точки.
- Группа тканей, волокон в виде протяженных скоплений, шнуров.
2. Прическа в виде закрученных в узел волос.
- Свитые в одну прядь волосы (мужская прическа в Российском государстве XVIII в.).
3. Уменьшительное к существительному: пук.
Этимологический словарь русского языка Макса Фасмера
Пучо́к род. п. -чка́, см. пук.
Толковый словарь Ушакова
ПУЧО́К, пучка, муж.
- 1. уменьш. к пук; небольшая связка чего-нибудь (преим. растительного). Пучок трав. Пучок розог. Пучок зеленого луку. Волосы пучком.
- 2. перен. Расходящееся из одного источника, из одного центра множество чего-нибудь. Пучок лучей.
Толковый словарь Ожегова
ПУЧОК, -чка, муж.
- 1. Небольшой пук. П. сена.
- 2. Множество чего-н. расходящегося из одной точки, источника. П. лучей. Электронный п. (спец.).
- 3. Длинные пряди волос или коса, закрученная в узел. П. на затылке. Уложить (свернуть, закрутить) косу в п.
- | прил. пучковый, -ая, -ое (ко 2 знач.).
Толковый словарь русских существительных
ПУЧО́К, -чка́, м
Множество удлиненных, вытянутых предметов, расходящихся из одной точки.
Пучок лучей.