Веселонька

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Веселонька и веселочка, -ки, ж. Ум. отъ веселка.

Веселонька

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ВЕСЕ́ЛОНЬКА, и, жін. Зменш.-пестл. до веселка.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 340.

"Словопедія"

ВЕСЕЛОНЬКА

весе́лонька іменник жіночого роду

УКРЛІТ.ORG_Cловник

ВЕСЕ́ЛОНЬКА, и, ж. Зменш.-пестл. до весе́лка. Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 340.

Іноземні словники

[1]

Як буде по англійськи ВЕСЕЛОНЬКА VESELINKA українська мова англійська мова ВЕСЕЛОНЬКА VESELINKA

Словари и энциклопедии на Академике

Український тлумачний словник веселонька ТолкованиеПеревод веселонька Пестл. до веселка. Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005. • весело • веселочка См. также в других словарях: • веселонька — іменник жіночого роду … Орфографічний словник української мови

Ілюстрації

Веселонька0.jpg Веселонька.jpg Веселонька1.jpg Веселонька2.jpg

Медіа

http://www.youtube.com/watch?v=MHYHF-whiX8 Ансамбль Веселка народний аматорський ансамбль танцю хмельницького міського будинку культури Керівник Володимир Петрина http://www.youtube.com/watch?v=oKDPCbvfB18

Цікаві факти

Т.Г.Шевченкo

Зоре моя вечірняя,

Зійди над горою.

Поговорим тихесенько

В неволі з тобою.

Розкажи, як за горою

Сонечко сідає,

Як у Дніпра веселонька

Воду позичає.

Як широка сокорина

Віти розпустила,

А над самою водою

Верба похилилась.

Веселка

Веселка, веселка, веселонька –

Ти неймовірно полониш серця,

Бо кольорам твоїм, веселонька,

Радіє вся земля!


Ти блиск в очах запалюєш,

Веселонька ясна.

Ти поглядом затьмарюєш,

Неначе та весна!


Ольга Большунова


НАЙВИЩИЙ ДАР

Як веселонька блискуча,

Переливна, миготюча,

По моїй країні милій

Мова дивная дзвенить,

В казці, в пісні легкокрилій,

В юних спогадах ідилій,

Мов струмочок, стугонить.

Сонцем ясним, холодочком,

Камінцями, корінцями

Поміж ніжних пишних трав

Ллється, котиться струмочком

І в своїм огнистім плесі,

Ніби в світлім піднебессі,

Одбиває, одливає

Міліонами прояв.

Знову мову колискову

Вчує страдник і бідар,

Як до неї шану має,

Як повік її приймає

За найвищий божий дар.