Набуття

Набуття, -тя́, с. Пріобрѣтеніе.

Сучасні словники

Словник української мови

НАБУТТЯ́, я, сер. Дія за значенням набути, набувати1 1, 2. Крім набуття спеціальних знань, я мусила швидко пройти так звану «господарську» підготовку (Михайло Чабанівський, Стоїть явір.., 1959, 76); Широке впровадження комплексної механізації ферм і набуття тваринниками високої кваліфікації сприятиме підвищенню продуктивності праці (Радянська Україна, 30.I 1962, 2). Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 22.

Орфографічний словник української мови

набуття́ іменник середнього роду

Українсько-російський словник

НАБУТТЯ

1) приобретение, накопление

2) приобретение

набуттятя громадянства — приобретение гражданства

Ілюстрації

Див. також

Право

Пізнання

Набуття громадянства України

Набуття Україною членства в Раді Європи

Набуття та припинення права власності