Снігурка, -ки, ж. Раст. Anemone nemorosa. Вх. Пч. II. 29.
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках
Ілюстрації
http://vk.com/id72255645
http://yassena.livejournal.com/229991.html
https://www.google.com.ua/url?sa=i&rct=j&q=&esrc=s&source=images&cd=&cad=rja&uact=8&ved=&url=http%3A%2F%2Flenagold.ru%2Ffon%2Fclipart%2Fs%2Fsnegu3.html&ei=YFRzVJeTIYnzPPXXgMAL&bvm=bv.80185997,d.ZWU&psig=AFQjCNHvGdMgGBIqycz52NUWKt-vd1wv8Q&ust=1416930784803124
https://www.google.com.ua/url?sa=i&rct=j&q=&esrc=s&source=images&cd=&cad=rja&uact=8&ved=&url=http%3A%2F%2F22-91.ru%2Fveschi-i-predmety-sovetskoy-epohi%2F43%2Fbegashi-ledoruby-kanadki---sovetskie-konki&ei=UlVzVKi3JYOvPbiygYAL&bvm=bv.80185997,d.ZWU&psig=AFQjCNFH-QNTmuRUpnpak3YrGGNGRVkv9A&ust=1416931027101986
Медіа
Див. також
Джерела та література
Зовнішні посилання
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/{{{підрозділ}}}]]
СНІГУ́РКА, и, жін.
1. Казкова істота, уособлення снігу у вигляді молодої дівчини у пишному білому вбранні. * У порівняннях. Я люблю свою кімнату. Білу, наче снігурка, з букетом ірисів на столі (Михайло Коцюбинський, II, 1955,. 410).
2. Ялинкова прикраса у вигляді такої істоти. Весь день прикрашав ялинку. Робив це урочисто, остерігаючись, щоб не розбити якусь блискучу кульку чи снігурку (Юрій Мокрієв, Слід.., 1969, 196).
3. тільки мн. Ковзани з широкими полозками й сильно загнутою передньою частиною. Ковзани в подарунок на свято прислав Павлушці вчителевому дядько його з міста, Сава Петрович, снігурки звуться (Андрій Головко, II, 1957, 215); Сидячи на підлозі, він прив'язує до валянок старі, почорнілі від іржі снігурки (Іван Рябокляч, Жайворонки, 1957, 197).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, 1978. — Стор. 425.
|
