Люстерко
Люстерко, лю́стеречко, -ка, с. Ум. отъ люстро.
Зміст
Сучасні словники
ЛЮСТЕ́РКО, а, сер., діал. Дзеркальце (у 1 знач.). Ой венгерко, венгерко, венгерко! Позич мені люстерко, люстерко (Українські народні пісні, 2, 1965, 445); Настя в хаті миє посуд, раптом кидає. Хапає люстерко, визирається (Степан Васильченко, III, 1960, 321); Кожен користався Дніпром по-своєму.. Ганна Лавренко, ця мала його собі тепер дзеркалом замість люстерка, роздавленого в дорозі (Олесь Гончар, I, 1959, 41).
Орфографічний словник української мови
люсте́рко іменник середнього роду діал.
Ілюстрації
|
|
|
|
Медіа
Див. також
Пісня про люстерко
Бабуся люстерко згубила
Слова: Ніна Третяк
Музика: Катерина Ярош
Виконує: Катерина Ярош
Бабуся люстерко згубила –
Онука люстерко знайшла,
Своє бабуся відлюбила –
До дівчини любов прийшла.
Приспів:
Плекай лозу собі на радість,
Кохай на повну і без меж,
Невідворотно прийде старість,
Якщо до неї доживеш.
А дівчина, ромашка ніжна,
Своїй всміхається красі.
Бабуся, як жоржина пізня,
Чи у росі, чи у сльозі.
Приспів.
Пора весняна пролетіла
І молодість, як мить пройшла.
Бабуся люстерко згубила –
Онука люстерко знайшла...
Приспів.
