Люстерко

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Люстерко, лю́стеречко, -ка, с. Ум. отъ люстро.


Сучасні словники

Словник української мови

ЛЮСТЕ́РКО, а, сер., діал. Дзеркальце (у 1 знач.). Ой венгерко, венгерко, венгерко! Позич мені люстерко, люстерко (Українські народні пісні, 2, 1965, 445); Настя в хаті миє посуд, раптом кидає. Хапає люстерко, визирається (Степан Васильченко, III, 1960, 321); Кожен користався Дніпром по-своєму.. Ганна Лавренко, ця мала його собі тепер дзеркалом замість люстерка, роздавленого в дорозі (Олесь Гончар, I, 1959, 41).


Орфографічний словник української мови

люсте́рко іменник середнього роду діал.

Ілюстрації

Lusterko.jpg Luserko1.jpg Lusterko2.jpg Lusterko3.jpg

Медіа

Див. також

[Пісні про люстерко]

Бабуся люстерко згубила

Слова: Ніна Третяк

Музика: Катерина Ярош

Виконує: Катерина Ярош


Бабуся люстерко згубила –

Онука люстерко знайшла,

Своє бабуся відлюбила –

До дівчини любов прийшла.


Приспів:

Плекай лозу собі на радість,

Кохай на повну і без меж,

Невідворотно прийде старість,

Якщо до неї доживеш.


А дівчина, ромашка ніжна,

Своїй всміхається красі.

Бабуся, як жоржина пізня,

Чи у росі, чи у сльозі.


Приспів.

Пора весняна пролетіла

І молодість, як мить пройшла.

Бабуся люстерко згубила –

Онука люстерко знайшла...

Приспів.

Джерела та література

Зовнішні посилання