Ухи
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 08:27, 19 листопада 2014; Лілія (обговорення • внесок)
У́хи, ухів, мн. Вздохи, оханье. Справляє сердега ухи да охи. Рудч. Ск. І. 77. Ухибити, блю, биш, гл. 1) Дать промахъ, промахнутися. 2) Взять часть; взять часть незамѣтно, украдкой. Можна і від карасину ухибить грошей на сіль, добренько поторгувавши сь (за керосин), або менше взявши. Новомоск. у. І я бачив той хворост у дворі в К., але щоб К. міг той хворост як небудь перенести або ухибить, то він того зробить не міг. Новомоск. у. Таки, признатися, з мірку жита в старого вхибила (нишком). Зміев. у. 3) Потерять. Ой кого я та й любила, тогом ухибила. Kolb. ІІ. 174.
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках