Кадило

Кадило, -ла, с. 1) Кадильница. Дяк співа, попи з кадилами, з кропилом. Шевч. З кадила дим по церкві пішов. 2) Ѳиміамъ, ладонь. Дурному персвазія, а умерлому кадило, то все єдно. Ном. № 12967. 3) Раст. Melittis Mellissophyllum L. ЗЮЗО. І. 128. 4) — дике. Раст. Lamium maculatum. Лв. 99.

Сучасні словники

Кади́ло, кади́льниця — первинно в юдаїзмі одна зі священних посудин скінії та храму, що вживається для куріння фіміаму під час особливо урочистих нагод. Спалення жертв перед Богом з'явилось за стародавніх часів: жертва праведного Авеля; Сам Господь у Старому Заповіті наказав Мойсею зробити у скінії особливий жертовник для священного куріння ароматичних речовин; волхви, які прийшли поклонитись Христу, серед інших дарунків принесли Немовляті ладан; євангеліст Іоанн Богослов бачив в Одкровенні в Небесному храмі янгола, що приймав золоту кадильницю. Куріння означало силу, що відгонить злих духів (Тов. 8, 2-3), славу Божу (2 Пар. 5, 14) й виголошення молитов до Бога (Псалом 140, 2).

Ілюстрації

Медіа

http://www.youtube.com/watch?v=IdujueVBnHE