Нюня

Нюня, -ні, ж. Плакса. Ум. Нюнька. Гол. IV. 480.

НЮНЯ, і, чол. і жін., зневажл. Безхарактерна людина; плаксій. Він говорив, і чорні брови мов налились йому від крові..: — Не козаки, а нюні ви! (Володимир Сосюра, I, 1957, 443); — Сам жалій скільки хочеш і кого забагнеться, а себе — цур! Бо як почнеш себе жаліти, то не людина з тебе вийде, а казна-що — кваша, нюня, солопій..! (Григір Тютюнник, Деревій, 1969, 46). http://sum.in.ua/s/njunja

Нюня, нюні, муж. і дружин. (розм. фам. пренебре.). Плаксивий, безхарактерний чоловік. «Все тому, що я занадто їх розпестив, що я рюмса, ганчірка, баба.» Чехов. http://dic.academic.ru/dic.nsf/ushakov/887954

НЮНЯ розпуска́ти / розпусти́ти сли́ни (ню́ні, патьо́ки, рю́ми, рю́мси), зневажл. 1. Плакати. (Варка:) Ти чого слини розпустив, як баба Горпина, що пасе панських гиндичат! (І. Карпенко-Карий); (Василь:) Верни її, братіку! Покаюся, перед усім миром покаюся!.. (Митрохван:) Ач, розпустив слини! (М. Кропивницький); Він закрив долонями обличчя… — Знайшов де рюмсати. Ач, нюні розпустив! Виходь! (М. Понеділок); І знову розпустила (баба) патьоки і заголосила на всю хату (О. Стороженко); (Омелько:) Ти ще тут рюми розпустила… Геть! (М. Кропивницький); (Пані (до Ярини):) А ти чого тут рюмси розпустила? (С. Васильченко). 2. Переставати стримувати себе у вияві почуттів, настрою і т. ін. — ..Ти говориш: “слини розпустив”. Підожди, дай мені сказати! ..Другі мають щось десь, що і прийме їх, куди вони можуть прихилитися при лихій годині, де вони будуть почувати себе дома (В. Винниченко); Як Богданові хотілося обняти цю. http://slovopedia.org.ua/49/53405/359209.html