Око

О́ко, о́ка, с. (мн. о́чі). 1) Глазъ. Сама робить, а око біжить до дитинки. МВ. I. 98. Біжить він, куди очі стоять. Грин. II. 284. Тоді я тебе забуду, як очі заплющу. Мет. 62. Очі-на-очі = Віч-на-віч. Ном. № 7424. На око. На видъ, на взглядъ. На все око. Во всѣ глаза. Галя на все око дивиться, як хлопець пручається. Св. Л. 204. В оці бути. Быть на глазахъ, на виду. Тобі добре: ти у боці, а я що раз ув оці, то мені й докоряє, як що не так. Волч. у. Очі довбти чим. Укорять за что. Тітка було усе мені очі паничем довбе. О. 1862. VII. 42. І очу не я́вить. И глазъ не показываетъ. Кролев. у. І в вічі не бачити и въ глаза не видѣть, совершенно не видѣть, не имѣть. Така велика засуха у нашому селі, що не доведи, Боже. Ми вже і в вічі води не бачимо. Чуб. II. 47. Межи́-очі. Въ глаза. Межи очі плюнув йому. Межи очі вилив йому горілку. Константиногр. у. Геть з перед очей! Прочь съ глазъ; Константиногр. у. В очу. Въ глахъ. Дивись у воду, поки в очу тобі стане недобре. Від сонця так тобі пожовтіє в очу. Борз. у. Свічок, свічок наставили! Мигтить ув очу, мов промінне. Г. Барв. 253. А ні на оч. Видѣть не могу, ненавижу. Перше я його любила, а тепер а ні на оч! Подольск. г. Злим, лихим оком дивитися. Сердиться, быть злымъ на кого. Батько все таки , на його злим оком дивиться. Чуб. II. 198. Оком не стинати. Не смыкать глазъ. Треба позичати в сірка очей. Стыдно въ глаза глядѣть. Мороз з очима. Сильный морозъ. Із очей сталось. Сглазили. Г. Барв. 222. Світле око. Чистая совѣсть. Ном. № 6724. Багацько дечого бракує нам, та світле око. Г. Барв. 439. 2) Петля, глазокъ. У режі малі вічка, а у пров’язі очі великі. Ном. 3) Отверстіе въ порплиці, въ которое входить верхній конецъ веретена шестерни. Мик. 481. 4) При исчисленіи, послѣ названія десятковъ: одинъ. Двадцять з оком = 21. 5) Мѣра вѣса: 3 фунта. Чуб. VI. 404. Лучче око золота, ніж камінь олива. Ном. № 7287. 6) Мѣра жидкости. Купив за тії гроші пшона, вік зо два горілки. Драг. 64. 7) Волове око. Раст. Phyteuma orbiculare. Лв. 100. 8. Гусяче око. Родъ узора въ вышивкѣ на сорочкѣ. КС. 1893. V. 278. 9) мн. Гадячі очі. Раст. Myosotis aepestlis. Л. 100. Жабині очі. Myosotis intermedia. Лв. 100. Ум. Очко, оченько, очечко. Гляньте хоть одним очечком! Мил. 185.

Сучасні словники

Око

I -а, с. (мн. о́чі, рідко ві́чі, оче́й – перев. з прийм. у). 1) Орган зору у людини, всіх хребетних та деяких безхребетних тварин. || Те саме, що погляд. •• Редуко́ване о́ко — спрощена фізична модель ока, яка являє собою оптичну систему, що має тільки одну заломну поверхню. •• Схемати́чне о́ко — фізична модель ока, яка являє собою оптичну систему із середовищами, характеристики яких відповідають константам реального ока. •• Циклопі́чне о́ко — відсутність функціонального переважання одного із очей при бінокулярному зорі. •• Про лю́дське́ о́ко — а) для порядку, заради пристойності; для годиться; б) для створення певного враження, потрібної думки про кого-, що-небудь. •• Закрива́ти о́чі — а) (тільки док.) умерти; б) (тільки док., кому) стулити повіки померлому; в) (на що) удавано, навмисне не помічати чого-небудь, не звертати уваги на щось. •• З лихо́го о́ка етн. — в упереджених уявленнях – від погляду поганих очей, який може зурочити, принести нещастя. •• Ма́ти на о́ці — а) збиратися робити що-небудь; б) думати про кого-, що-небудь; брати до уваги; мати на увазі; в) мати інтерес до когось, чогось, цікавитися ким-, чим-небудь; тримати в полі зору когось, щось; г) спостерігати за ким-небудь, пильнувати когось; ґ) надіятися, сподіватися. •• На о́ко — приблизно, без точного визначення, підрахунку і т. ін. •• На оча́х чиїх, у кого — а) так, що видно, помітно і т. ін. кому-небудь; на виду у когось; б) у присутності кого-небудь; в) дуже швидко. •• О́ко за о́ко — не прощаючи, відплачувати кому-небудь за зло, кривду, образу і т. ін. 2) розм. Здатність бачити; зір. || тільки одн. Особлива здатність бачення, властива людині завдяки певній професії, досвіду і т. ін. 3) перен., розм. Піклування, догляд. II -а, с., заст. 1) Одиниця ваги, що приблизно дорівнює 1,2 кг. 2) Міра об'єму хмільних напоїв, що приблизно дорівнює 1-1,5 л. || Чотиригранна пляшка такої місткості з короткою шийкою. Око горілки.

око ОКО 1, а, сер. (мн. очі, рідко вічі, очей — перев. з прийм. у).

1. Орган зору у людини, всіх хребетних та деяких безхребетних тварин. Я не нездужаю, нівроку, А щось такеє, бачить око, І серце жде чогось (Тарас Шевченко, II, 1953, 288); Праве око лукаво дивилось з-під піднятого трохи повіка на купку мідяних грошей (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 352); Ще сонце спить, ще пролісок не квітне. Та березня проміння непомітне В дівочих одбивається очах (Максим Рильський, I, 1960, 283);