Ковбаска
Ковбаска, -ки, ж. Ум. отъ ковбаса.
Зміст
Сучасні словники
Ковбаска Академічний тлумачний словник
КОВБАСКА, и, жін.
Зменш.-пестл. до ковбаса. Літаючи по дворах, Ґава Шматочок ковбаски добула (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 90); Приятель на мить спинився, зиркнув на жінку, що доїдала ковбаски (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 396); * У порівняннях. Збоку лежала скручена ковбасками білизна (Ярослав Гримайло, Незакінч. роман, 1962, 192).
Ковбаска . Фразеологічний словник української мови
КОВБАСКА
коти́ся ковбасо́ю (ковба́скою), грубо. 1. Уживається для вираження незадоволення, обурення ким-небудь і побажання позбутися його. — Херсонський катюга, англійської королеви холуй, .. — відчалюй, поки не пізно! — неслись веселі погрози на море.— Котись ковбасою за горизонт! (О. Гончар). 2. Поспішати кудись, не затримуючись. (Дудка (до Хапчука):) Сенька! А ти йди за ним (машиністом) та дивись, щоб він там часу не гаяв. Ну, марш! (Хапчук:) Кочуся ковбаскою! (І. Микитенко).
Ковбаска . Орфографічний словник української мови
Ковба́ска
іменник жіночого роду
Ковбаска . Словозміна
| Відмінок | Однина | Множина |
|---|---|---|
| Називний | ковба́ска | ковба́ски |
| Родовий | ковба́ски | ковба́сок |
| Давальний | ковба́сці | ковба́скам |
| Знахідний | ковба́ску | ковба́ски |
| Орудний | ковба́скою | ковба́сками |
| Місцевий | на/у ковба́сці | на/у ковба́сках |
| Кличний | ковба́ско* | ковба́ски* |
Іноземні словники
Колбаска. Новый толково-словообразовательный словарь русского языка. Автор Т. Ф. Ефремова
колбаска ж. разг. Ласк. к сущ.: колбаса.
Колбаска . Орфографический словарь
колбаска колб`аска, -и, р. мн. –сок
Колбаска . Толковый словарь русского языка под ред. Д. Н. Ушакова
КОЛБАСКА колбаски, ж. (разг.). Уменьш.-ласкат. к колбаса. Катись колбаской (нов. вульг.) - то же, что катись колбасой.
Ілюстрації
|
|
|
|
Медіа
Аудіо
Див. також
- Ковбаса , матеріал з Вікіпедії
