Водити

Водити, -жу, -диш. 1) Водить. А там милий по садочку ходить, свою милу за рученьку водить. Нп. Не мені вас, братця, на ляха водити, не мені тепер старому булаву носити. Шевч. 235. Водить очима, неначе злодій по ярмарку. Ном. № 13585. 2) Одѣвать. Що ти мене як старця у драному водиш? Екатеринослав. г. Ликом в’язаний, у ликах ходе та й всіх у ликах воде. Ном. 849. Ой дівчина гордовита козака любила й у тоненьких сорочечках по буднях водила. Грин. ІІІ. 233. 3) Тянуть дѣло, водить. Довго він тебе водитиме! Рудч. Ск. II. 58.

Сучасні словники

Водити ВОДИТИ, воджу, водиш, недок., перех.

Тримаючи когось за руку, лікоть і т. ін., допомагати йти. Тепер мені ліпше, і я знов можу ходити сама з палкою, а то вже було так, що мене водили, мало не носили (Леся Українка, V, 1956, 19); З перших літ дитину мати За рученьку водить; А як стане підростати, Само собі ходить (Павло Грабовський, II, 1959, 415);

// Супроводити когось по якійсь території, приміщенню, показуючи що-небудь, гуляючи тощо. Він водив Петра усюди, показував рибальські снасті, розказував, куди, що і як (Панас Мирний, I, 1954, 353); А коли до них приїздили гості з Тули, Ігор охоче водив їх по Севастополю (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 26); // Примушувати когось іти з собою куди-небудь. В ту ніч у вікно бачив Яким, як водили його [Давида] на допит (Андрій Головко, II, 1957, 173); // Примушувати йти з собою приручену тварину. [Відьма:] Я медведя водитиму, А як найду ката, То й спущу його на його (Тарас Шевченко, I, 1951, 370); Двором затупцяли коні й задеренчало цебро, певне, фурман водив коні до води (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 48); // перен., розм. Манити обіцянками, подавати надію на щось. — Та ти кажи, чи підеш за нього, чи не підеш, а то водить парубка — ні собі, ні людям! (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 23); Два роки буде, як він дівчину водить, а тепер як? Залишити її на посміх людям? (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 83). Водити танок (рідко хоровод) — ходити по колу з піснями, узявшись за руки. Сопілки й сурми грають, І скрипочка заводить; Ох, то ж моя кохана Танок весільний водить! (Леся Українка, IV, 1954, 83); — Там, — пригадала княгиня Ольга, — в далекому Києві і по всій Русі в цей вечір.. клали вогні, співали пісень, водили танці (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 170); Набігалась [Оксана] у хрещика, виморила усіх, давай хороводи водити (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 426). Водити за ніс — манити обіцянками, обманювати. Мудрий не дасться за ніс водити (Номис, 1864, № 3076).

Йти на чолі кого-, чого-небудь; очолювати, бути ватажком (війська, загону і т. ін.). [Один козак:] Ти вірно служив, водив військо на ворогів і край оборонив (Нечуй-Левицький, II, 1956, 436); Знов полки й ескадрони В битвах водить Будьонний (Степан Крижанівський, Срібне весілля, 1957, 282).

Водити перед — бути ватажком. Посеред отари й «предводительський синок» крутився, — та, видно, йому не водити переду! (Панас Мирний, II, 1954, 261).

Керувати рухом чого-небудь (автомашини, судна, літака і т. ін.). Третій день Галина водить пасажирський швидкісний паровоз на повій залізничній колії (Іван Ле, Опов. та нариси, 1950, 145); А наймолодший [син] вчиться Водити літака (Андрій Малишко, Серце.., 1959, 162).
чим. Рухати чимсь то в один, то в другий бік. А все це булана.. Серце її не на місці, ото вже водитиме вухом, поки й спіткнеться (Павло Тичина, I, 1957, 237); За кожним рухом олівця Василько водив ще й кінчиком язика (Петро Панч, Гарні хлопці, 1959, 146);

// Пересувати щось по якій-небудь поверхні. Водячи указкою по карті, він розповідає, які ріки зустрінуться під час мандрівки (Олесь Донченко, IV, 1957, 383). Водити очима: а) (по кому — чому) дивитися, спрямовуючи зір то на один предмет, то на другий. Санда стояла мовчки й водила по всіх очима (Ольга Кобилянська, III, 1956, 477); Гавриш похмуро слухав Черемицю і, мов застукане звірятко, неспокійно водив очима по кімнаті (Гордій Коцюба, Нові береги, 1959, 337); б) (за ким) пильно стежити. Проценко витягнув шию і знай водив палючими очима за співачкою (Панас Мирний, III, 1954, 273).

у чому, розм. Зодягати, наряджати кого-небудь у щось. А жіночку свою любив.. Як те паня, як ту дитину, У намистах водив! (Тарас Шевченко, II, 1953, 105); Що ти мене, як старця, у драному водиш? (Словник Грінченка).

Водити компанію з ким — мати товариство, знатися з кимсь. — З Костогризами і Сороками я не люблю водити компанії (Іван Франко, IV, 1950, 103); З Юрієм, правда, вони компанію водили, бо він був старший за них літами і дужчий (Федір Бурлака, Напередодні, 1956, 11); Водити хліб-сіль (хліб і сіль) з ким — бувати в гостях один в одного; приятелювати. [Кембль:] 3 покійним Джеком водили здавна ми хліб-сіль (Леся Українка, III, 1952, 30).

Водити Водити, -жу, -диш

1Водить. А там милий по садочку ходить, свою милу за рученьку водить. Н. п. Не мені вас, братця, на ляха водити, не мені тепер старому булаву носити. Шевч. 235. Водить очима, неначе злодій по ярмарку. Ном. № 13585.
Одѣвать. Що ти мене як старця у драному водиш? Екатеринослав. г. Ликом в'язаний, у ликах ходе та й всіх у ликах воде. Ном. 849. Ой дівчина гордовита козака любила й у тоненьких сорочечках по буднях водила. Грин. ІІІ. 233.
Тянуть дѣло, водить. Довго він тебе водитиме! Рудч. Ск. II. 58.

Водити ВОДИТИ

вести́ (води́ти) пере́д. 1. Керувати, верховодити ким-небудь або в чому-небудь; бути на чолі когось, чогось. Гордій справді вмів перед вести, вмів отаманувати так, що інші його слухались (Б. Грінченко); По долині стадо коней ходить; Козацький кінь всім перед водить (Укр.. пісні); — Через три неділі Остап косив у писаря сіно... Усьому лад дає, усім перед веде — отаманує (Панас Мирний). 2. перев. у чому. Бути першим, передовим у боротьбі, змаганні тощо. Перед вела, як ми вже згадували, друга бригада — Олексія Пантелеймоновича Кулика (Остап Вишня); — Тепер у повіті страйк! Вчора почався. Великий рільничий страйк, і ваше село веде перед у ньому (Д. Бедзик); І йому стало ніяково і соромно за те, що він, Гавриш, який досі вів перед, несподівано здав першість. І кому ж? Постолакові? (Г. Коцюба); // Бути головним, провідним у чому-небудь. Мовчки вислухав він рішенець у волості, що вже тепер не він, а жінка має перед вести в господа
води́ти за чупри́ну кого, зневажл. Верховодити над ким-небудь, навіть бити (перев. чоловіка). Нащо тому жінка молода, кого й стара за чуприну водить! (М. Номис).
води́ти компа́нію з ким. Мати дружні стосунки, приятелювати, знатися з ким-небудь. З Костогризами і Сороками я не люблю водити компанії (І. Франко); З Юрієм, правда, вони компанію водили, бо він був старший за них літами і дужчий (Ф. Бурлака); Я водив компанію з слободенськими парубками, вчився від них пісень (Збірник про М. Кропивницького).
води́ти на моту́зці (на нали́гачі) кого, зневажл. Позбавляти кого-небудь самостійності в діях, у поведінці. (Шеремета:) Ех, товариші! Ми ще слабі. Дозволяємо ще водить себе на мотузці (Мирослав Ірчан); Як хочеться іноді їй .. приневолити його чим-небудь задуматись.. Але вона сього не зробить... Він сам, сам повинен дійти до сього, і не їй водити його на налигачі (Г. Хоткевич).
води́ти очи́ма. 1. за ким. Пильно стежити, дивлячись на кого-небудь. Святий Миколай все за мною слідком водить очима (І. Нечуй-Левицький); Мотря цілий вечір водить за нею напруженими очима і вичікує слушного моменту, щоб одверто поговорити (Ірина Вільде). 2. Дивлячись, виражати поглядом певний стан чи почуття (перев. здивування, тривоги, неспокою тощо). Якась жінка стояла під розбитим осокором з двома дітками і печально водила очима (Є. Кравченко); І знову продиралися комсомольці крізь нетрі, переходили через струмки, через яри й лісисті яруги. І знову зупинявся Павлусь і безнадійно водив очима: — Заблудилися! (О. Донченко); Цілковита розгубленість і безпорадність опанували кожного з пасажирів. Кожен водив навколо повними тривоги очима, шукаючи якогось порятунку (Г. Коцюба).
води́ти / поводи́ти за ніс (за но́са) кого, несхв. Обдурювати кого-небудь певний час, не виконуючи обіцяного або приховуючи щось. Коли б він і в цьому складі комітету був, напевно, все було б інакше. Він би не дав Рябоклячу з Пожитьком ціле село десять місяців за ніс водити (А. Головко); — Тамтешній воєвода водив за носа обох привідців.., доки не зміцнив оборону фортеці так, що не під силу було взяти її (Д. Міщенко); — Отакої! — здивувався тепер уже Кулик. На мить він розгублено замовк. А потім посміхнувся: розумію, мовляв, це так годиться. Жінка мусить спочатку відмовити, трохи поводити за ніс (С. Журахович); — Які цілі ти переслідував, коли писав про мене дописа в обласну газету? “Що ж робити? Поводить його трохи за носа чи відкрити карти зараз же?” (Григорій Тютюнник). води́ти за ки́рпу. Нехай лиш Турн, що верховодить І всіх панів за кирпи водить, З Енеєм порівня плеча (І. Котляревський). поповоди́ти за ніс (тривалий час
води́ти хліб-сіль (хліб і сіль) з ким і без додатка. Бути з ким-небудь у дружніх стосунках; товаришувати. (Кембль:) З покійним Джеком водили здавна ми хліб-сіль! (Леся Українка); (Голубиха:) Отже я й подумала: піду-таки! Чого ж їм уже так цуратися? Колись же таки, за чоловіків, хліб-сіль водили (Олена Пчілка).

Це цікаво

Водити за ніс кого, в ролі прис. –

обдурювати, заводити кого-небудь з оману; зволікати.

М а н я. О, то негарно – гак водити за ніс своїх приятелів! (Франко, Твори, т. IX, 1952, стор. 10); – Розкажи іще, чоловіче добрий,– прохає Григорій Волошин, хоч вірить і опасається вірити в ці чутки, бо ж усе життя дурисвіти водять за ніс мужика (Стельмах, Хліб і сіль, 1959, стор. 371).

підкорятися кому-, чому-небудь.

Всякому городу нрав і права, Всяка імієть свій ум голова, Всякого прихоті водять за ніс, Всякого манить к наживі свій біс (Пісні та романси укр. поетів, т. II, 1956, стор. 6).