Варити

Варити, -рю, -риш, гл. 1) Варить; стряпать. Жінко, вари лишень гречані галушки. Рудч. Ск. І. 11. — Дай мені вечеряти, моя ластівко! Я ж не пи пила, я ж не варила. Мет. 5. Пиво варити зачинайте. ЗОЮР. І. 223. 2) Безпрестанно уговаривать, читать науку. Я в хаті челядку варила, варила, щоб ішла служить. Кролевец. у. Воду варити. Заставлять кого дѣлать что-либо совершенно ненужное, изъ за одного лишь каприза, притомъ постоянно придираясь. Вередливе, тільки воду варить. Ном. № 2727. 3) Кашу варити. Родъ игры. О. 1861. XI. Св. 31.

Сучасні словники

Варити Академічний тлумачний словник

ВАРИТИ, варю, вариш, недок., перех. і без додатка.

1. Кип'ятити у воді або в іншій рідині якісь харчові продукти і т. ін., готуючи страву, напій. Огонь на дворі розвели І м'яса в казани наклали, Варили страву і пекли (Іван Котляревський, I, 1952, 90); Найшли зілля, накопали І стали варити (Тарас Шевченко, II, 1953, 114); — Моя стара кожного дня два чавуни борщу варить і дві макітри пирогів пече (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 325); // Готувати за допомогою вогню (обід, вечерю і т. ін.). Жінки вечерю варять (Нечуй-Левицький, I, 1956, 63); Тьотя Уля будинком для приїжджих завідувала і обіди їм варила (Остап Вишня, I, 1956, 423); [Анзорге:] На ті гроші вари, пали, одягайся, взувайся (Леся Українка, IV, 1954, 218); — їсти й не думають варити. Біс його знає, що в цій хаті робиться (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 73); // Готувати горілку, пиво і т. ін., застосовуючи ряд процесів, одним з яких є кип'ятіння або випаровування. — Нам уже дома горілки варити заказано (Панас Мирний, I, 1954, 184); — Кажуть, ка кременецькому пивзаводі технологом працює латиш, — раптом звернувся Лубенець до Кошика. — А латиші, я чув, майстри варити пиво (Павло Автомонов, В. Кошик, 1954, 152); // спец. Виготовляти, розтоплюючи або піддаючи кип'ятінню (смолу, сталь, скло, мило і т. ін.). Цю смолу тут-таки варили в казанах два запоріжці (Олександр Довженко, І, 1958, 227); І спокійно на Уралі Сталевари варять сталь (Петро Дорошко, Серед степу.., 1952, 62); Усяку сталь уже навчилися варити мартенівці (Вадим Собко, Біле полум'я, 1952, 230). ♦ Варити воду з кого — постійно, без причини виявляти незадоволення кимсь, ставити непослідовні, суперечливі вимоги. Підпара варив з челяді воду. Йому все було мало роботи (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 51); Дівчата вже цілковито поінформовані про юного, сором'язливого тракториста, з якого можна варити воду (Юрій Яновський, II, 1954, 30); Голова (казанок) варить у кого, чий — людина добре розуміє, орієнтується. Певно, спросоння в мене голова не дуже варила, бо я майже нічого не міг збагнути (Леонід Смілянський, Сашко, 1957, 48); — Казанок твій варить, інших критикувати вже вмієш, а ось як ти сам житимеш? (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 100).

2. перен. Робити гаряче, душно, парко. Він упрів. Товста чумарка варить його (Іван Микитенко, II, 1957, 160).

Варити . Українсько-російський словник

ВАРИТИ варить

варити воду (з кого) — разг. измываться [издеваться] (над кем)

Варити . Фразеологічний словник української мови

ВАРИТИ

без вогню́ вари́ти кого і без додатка. Докоряти кому-небудь чимсь, не давати спокою настирливими доріканнями. Без вогню варить (Укр.. присл..); Батько не міг простити синові марнування часу, дорікав весь час, без вогню варив його (З газети).

вари́ти (вива́рювати) / ви́варити во́ду з кого, рідше кому. Знущатися з кого-небудь, показуючи свої примхи, вередуючи перед ким-небудь, висуваючи надмірні вимоги або прискіпуючись до когось. — Підпара варив з челяді воду (М. Коцюбинський); — Буде того, що над нашими дідами та батьками знущалися (пани) та з нас воду виварювали... (Панас Мирний); (Сидір Свиридович:) А чи пам’ятаєш, як я тупцяв кругом тебе. Я до неї і звідтіль, і звідсіль, а вона тільки, було, спідню губу копилить. (Євдокія Корніївна:) Що копилила, то копилила, бо знала навіщо. А правда, я тоді таки добре виварила тобі воду, аж був мокрий (І. Нечуй-Левицький); За день роботи на городі пані Тереза так виварила з неї воду, що ледве волочила (Глафіра) ноги (С. Чорнобривець). повива́рювати во́ду (тривалий час). — Грицьку, Бога ти побійся! — крізь сльози почала вона. — Ще трохи знущався ти з нас за життя покійного? Ще мало повиварював води, як жили у тебе? (

вари́ти ка́шу (ква́шу). 1. з ким. Робити що-небудь, залагоджувати яку-небудь справу з кимсь. Сиверяни впевнилися, що пан Бжеський — людина розумна й хазяйновита і що з ним можна варити кашу (З. Тулуб). 2. з чого. Будувати свої міркування, ґрунтуючись на ненадійних, хибних відомостях або на вигадках; вигадувати щось. — Це я семиділ? — Ти .. На токарних працював і варив кашу з неіснуючої нової технології (П. Автомонов).

голова́ ва́рить у кого, чия. Хто-небудь розумний, кмітливий. — Певно, спросоння в мене голова не дуже варила, бо я майже нічого не міг збагнути (Л. Смілянський).

казано́к (баня́к, макі́тра) ва́рить у кого, чий (чия), фам. Хто-небудь розумний, кмітливий і т. ін., добре орієнтується в чомусь. — Казанок твій варить, інших критикувати вже вмієш, а ось як ти сам житимеш? (О. Гончар); І в них (дорослих) теж чогось .. губились ключі від розуму, не варив баняк, у голові літали джмелі (М. Стельмах).

Варити . Словник синонімів Полюги

ВАРИТИ

(робити придатним для споживання за допомогою вогню) приготовляти, готувати, розм. куховарити.

Варити . Орфографічний словник української мови

Вари́ти

дієслово недоконаного виду

Варити . Словозміна