Горобець

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 21:34, 4 травня 2014; Іщук (обговореннявнесок)

(різн.) ← Попередня версія • Поточна версія (різн.) • Новіша версія → (різн.)
Перейти до: навігація, пошук

Горобець, -бця, м. 1) Воробей. Веселий як горобець. Ном. № 8471. Води горобцеві по коліна. Ном. № 14048. 2) Названіе вола цвѣтомъ подобнаго оперенію воробья. КС. 1898. V. ІІ. 42. 3) Родъ орнамента на писанкахъ. МУЕ. І. 205. Ум. Горобчик, горобчичок. Горобчичок манісінький, на ніженьку кривісінький. Грин. III. 662.

Сучасні словники

Горобець Академічний тлумачний словник

ГОРОБЕЦЬ, бця, чол. Маленький сірий птах, який живе перев. поблизу житла людини. Горобці стрибали по тинах, по оселях, осідали на землю, цвірінькали кругом зеленого саду (Панас Мирний, I, 1954, 236); Восени й горобець — багатій (Ігор Муратов, Бук. повість, 1959, 9); * У порівняннях. Дітвора так і сипнула в сад. Обступили стару, як горобці горобину, а стара обділя їх (Марко Вовчок, I, 1955, 135). ♦ Стріляний (старий) горобець — про того, хто мав великий досвід, кого важко обдурити. — Вологу закриваємо. А зараз — квадрати почнемо робити .. Уже вміємо... Стріляні горобці (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 494); — Адже ми з вами, Мар'я Олексіївна, старі горобці, нас на полову не піддуриш (Микола Чернявський, Що робити?, перекл. Дукина, 1936, 135).


Горобець . Фразеологічний словник української мови

ГОРОБЕЦЬ

дава́ти горобця́м ду́лі, жарт. Ходити без діла; тинятися, байдикувати. З школи його витурили, спасибі, що у школу-інтернат направили, а то давав би по місту горобцям дулі (Ю. Збанацький).

дава́тися / да́тися як горобе́ць на поло́ву. Дозволяти себе ошукувати, піддаватися обману. Нічого було робити: тра (треба) було із дідом знов ладити, поки вибереться час, щоб його знов піддурити .. Тільки “білий дідок” вже не давався як горобець на полову (Грицько Григоренко).

і горобе́ць у ро́ті не насліди́в у кого. Хто-небудь дуже голодний, зовсім нічого не їв. О. Василь .. щохвилини (повторював): — Люди добрі! .. дайте мені чистий спокій. Бо ви .. (їли), .. а у мене ще й горобець у роті не наслідив (Г. Хоткевич).

сміши́ти люде́й (горобці́в). Бути об’єктом глузування, насмішки для кого-небудь. Старий Кирпа підсів до Петра і при людях надоумлював: — Гляди, зятьок, роздивляйся добре на нашу доньку, щоб потім жити та й людей не смішити (В. Сологуб).

(старі́й) жа́бі (горобце́ві, горобцю́) по колі́на. Неглибоко, зовсім мало. — В Семигорах нема де і втопиться, бо в ставках старій жабі по коліна,— сказав Карпо (І. Нечуй-Левицький); — Далі не заходь, .. ось тут і хлюпочись на мілкому, де горобцю по коліна... (О. Гончар); — Коли приїхав (Вовченко) до мене, то кепкував над тобою, казав, що в тому ставку горобцеві по коліна буде (М. Чабанівський).

стрі́ляний (стари́й) горобе́ць (вовк). Досвідчена, бувала людина, яку важко перехитрити, обдурити. — Сам біс десь не злякає мене,— стріляний я вже горобець (М. Стельмах); — Не води мене за ніс, Федю. Я старий горобець (П. Загребельний); Даг виявився стріляним вовком, вмілим політиком, освіченим (Л. Дмитерко); Абдулаєв був старий вовк, він знав — “язика” взяти нелегко (Григорій Тютюнник).

стріля́ти (би́ти) з гарма́т по горобця́х. Затрачати непомірні, великі зусилля там, де вони зайві, недоцільні. Вам, може, чудно, що я взяла такий поверховий тон, але ж говорити ґрунтовно на такі теми, се значило б стріляти з гармат по горобцях (Леся Українка).


Горобець . Українсько-російський словник

ГОРОБЕЦЬ

воробей


Горобець . Орфографічний словник української мови

Горобе́ць

прізвище

  • Жіночі прізвища цього типу як в однині, так і в множині не змінюються.


Горобець . Орфографічний словник української мови

Горобе́ць

іменник чоловічого роду, істота

Горобець . Словозміна

Відмінок Однина Множина
Називний Горобці́
Родовий Горобці́в
Давальний Горобця́м
Знахідний Горобці́
Орудний Горобця́ми
Місцевий на/у Горобця́х
Кличний Горобці́*


Ілюстрації

Воробець 01.jpg Воробець 02.jpg Воробець 03.jpg Воробець 04.jpg

Медіа


Див. також


Цікаво знати