Кисіль

Кисіль, -лю́, м. Кисель. Добрі зуби, що й кисіль їдять. Ном. № 2048. Правда Сидорова! киселем млинці помазані, на паркані сушаться. Ном. № 6883.

==Сучасні словники

Кисіль Академічний тлумачний словник

КИСІЛЬ, селю, чол.

Драглиста страва з ягідного або фруктового сиропу, молока тощо з домішкою крохмалю. З-за спини повз нього простяглись руки з мискою киселю вишневого (Андрій Головко, II, 1957, 65); Із солодких страв рекомендується кисіль з малини або полуниць (Українські страви, 1957, 30); Молочний кисіль. ♦ Дати киселю кому — ударити кого-небудь коліном ззаду; побити. — І всім дадуть нам киселя [киселю] (Іван Котляревський, I, 1952, 219); Натягати (натягнути) на кисіль шкурку див. натягати; Сьома (десята і т. ін.) вода на киселі див. вода.

Кисіль . Українсько-російський словник

КИСІЛЬ

кисель

Кисіль . Фразеологічний словник української мови

КИСІЛЬ

деся́та (сьо́ма) вода́ на киселі́, ірон. Дуже далека рідня. Одного прекрасного вечора приходить у гості до Скоробагатьків якась далека їх родичка, того ступеня родичання, що називається десятою водою на киселі (Г. Хоткевич); — Він їй, кажуть, доводиться родичем — десята вода на киселі (О. Донченко); — Мене почали люди розпитувати, хто я і звідки. Виявилися земляки, майже родичі, сьома вода на киселі (З журналу).

за сім верст киселю́ ї́сти. Витрачати багато зусиль на незначну справу, яка того не варта, не має суттєвого значення, не приносить бажаного результату. Виступити на семінарі не довелось, тому і вийшло за сім верст киселю їсти (З газети).

Кисіль . Орфографічний словник української мови

Кисі́ль

прізвище

Жіночі прізвища цього типу як в однині, так і в множині не змінюються.

Кисіль . Орфографічний словник української мови

Кисі́ль

іменник чоловічого роду

Кисіль . Словозміна

Відмінок	Однина	Множина
Називний	Кисі́ль
Родовий	Киселя́
Давальний	Киселю́, Киселе́ві
Знахідний	Кисі́ль
Орудний	Киселе́м
Місцевий	на/у Киселі́, Киселю́
Кличний	Киселю́*